🌟 Чого нас і навчив фінал Дивних Див – так це тому, що неможливо створити фінал, який би задовільнив усіх. Особливо коли ти настільки масмаркетовий, а не нішевий. І це нормально.Глядачі, як і читачі, мають свої очікування/теорії/погляди, і потрапити одразу в усе просто неможливо. Даффери дуже старались (що аж занадто помітно, як на мене), але і в них не вийшло. Моїми головними вимогами до фіналу були а) логічність; б) відчуття певної сатисфакції. Обидві умови якось виконалися, тож, попри 1000 і 1 питання до логіки дій персонажів та роялів з кущів, для мене фінал цілком норм (хоча й було відчуття, ніби очі намазали варенням, так солодко). Особливо сподобався сюжетно отой хід у фіналі-фіналі-фіналі, із можливо альтернативною кінцівкою (також спроба загравання з очікуваннями глядачів, але мені зайшло).Власне, в "Променях Аласі" ми змінили фінал по тій самій причині – аби потрапити в очікування більшості. Бо фінал, який першопочатково придумала я, точно викликав би хвилю нерозуміння, хоч і був цілком логічним і реалістичним.Ох вже ці фінали 😔