Культурний Проект

#знижкиНаша незалежність складається із багатьох речей. Зокрема, зі знань про те, як вона, ця незалежність, нам дісталась. Загалом, зі знань про себе як частину країни, народу, нації.Національна ідентичність – важлива частина «я» кожної людини. Це про приналежність до своєї спільноти, звʼязок з найріднішими людьми і поколіннями предків. Це мова, якою ти кажеш перші слова і казки, що їх першими чуєш на ніч. Це земля, відвойована десятки разів, і та, повернення до якої чекаєш досі. Мілан Кундера у своєму есеї «Трагедія Центральної Європи» називає знання своєї культури гарантом безпеки. «Рятують тих, чию культуру знають. Ми не переможемо у цій війні, поки не відвоюємо Україну, не тільки як формальний суверенітет, але і як ось ту саму цілість, котра унікальна своєю культурою», – додає до його слів Оксана Забужко. Аби заохотити ваш інтерес до української історії та культури, традиційно у серпні ми пропонуємо вам придбати будь-які наші курси з української тематики зі знижкою 50%. Вона діятиме до 24.08

#антропологіяСвіт, орієнтований на дитину, дитяча психологія, культурні індустрії, спрямовані на задоволення потреб дитини – це винахід буквально останніх 100 років. До цього людство жило тисячі років, орієнтуючись на інтереси дорослого, тому представники культурної антропології, зокрема, такого дослідницького напрямку як антропологія дитинства, розглядають його витоки. Вони намагаються знайти відповіді на запитання: чому дорослі стають саме такими? Чому вони сприймають життя як завдання чи як можливість бути щасливим? Кому вони довіряють? Вони переслідують ідеї індивідуального успіху чи якихось колективних завдань? Якщо всі люди належать до одного виду, то чому вони так відрізняються між собою? Чому такими різними є національні культури? Оскільки до життя нас готує дитинство, то яким чином воно впливає, готує людину слідувати в подальшому своїй долі? В нашому національному контексті це питання стоїть особливо гостро тому, що ми бачимо розсинхронізацію інститутів дитинства. Читати далі

#грантовапрограмаМи у «Культурному Проекті» багато говоримо про те, що гуманітарні науки і мистецтво неабияк допомагають нам триматись, знаходити опору у важкі часи і виходити із криз. А ще – ми усвідомлюємо, що існуємо і записуємо наші курси у вільних українських містах завдяки нашим Збройним Силам. І наші військові потребують підтримки і опор нині найбільше. Нагадуємо: для військовослужбовців у нас безкоштовне та безлімітне навчання на курсах. Грантова програма для військових, ветеранів та їх сімей, що її ми запустили у листопаді 2024-го, дійсна зараз й активно триває.Усе, що необхідно — обрати перші 3 курси, заповнити форму заявки, а ми додамо їх у кабінет або доєднаємо до груп курсів з живим спілкуванням. Переглядати записи відеолекцій  можна багаторазово, без обмежень у часі у зручному для вас темпі. А згодом, якщо навчання вас захопить, можна повернутися за наступними курсами.Обовʼязково розповідайте про цю ініціативу і обирайте навчання до душі – нехай воно стане натхненням і розрадою.

Культура проявляється не лише в мистецтві чи мові, а в кожному нашому щоденному русі: в тому, з якого боку ми дивимось на дорогу перед переходом, у способах вітання, у межах особистої дистанції. Ми не помічаємо цього, поки не потрапимо в інше культурне середовище. І саме тоді стає зрозуміло, що культура – це не щось зовнішнє чи нав’язане. Це вже є глибоко в нас – у наших тілах, у наших автоматичних реакціях. Вона визначає, як ми взаємодіємо з іншими, і формує той неповторний спосіб бути людьми, бути своїми у наших спільнотах.Це дуже загальне поняття, яке містить у собі величезну кількість сенсів. Та у новому випуску подкасту «Політ над буденністю» ми все ж спробували поговорити про культуру якомога більш різносторонньо – з іменами теоретиків, побутовими прикладами, історичними фактами і геополітичними порівняннями.У цьому нам допомогла розібратись Лариса Осадча – культурологиня, кандидатка філософських наук, докторантка НАКККіМ, магістр політології й авторка і лекторка курсів «Культурного Проекту».

#щодивитись🎥Наскільки реальною є наша свідомість і світ навколо? 5 культових sci-fi фільмів, які шукають відповіді.«Шкода, їй не дано пожити. А втім, хто живе?»Це й інші екзистенційні питання про баланс науки і моралі ставить перед собою жанр наукової фантастики. Цих вихідних пропонуємо подивитись уперше чи переглянути культові science fiction фільми, які задали стандарти жанру.Більше про те, які стрічки вважаються першопрохідцями жанру, як поставали космічна опера і антиутопія, створювались закони світобудови, дизайну персонажів і нові правила візуального сторітелінгу, ви зможете дізнатись на курсі Ганни Дацюк «Мова жанрів: як кіно говорить із глядачем». Одна з лекцій буде повністю присвячена sci-fi та фентезі.«Той, що біжить по лезу» (Blade Runner, 1982, реж. Рідлі Скотт)«Чужий» (Alien, 1979, реж. Рідлі Скотт)«Хмарний Атлас» (Cloud Atlas, 2012, реж. Том Тиквер, Лана і Ліллі Вачовські)«Привид у броні» (Ghost in the Shell, 1995, реж. Мамору Осії)«Початок» (Inception, 2010, реж. Крістофер Нолан)

Не обовʼязково мати інтерес і хист до кулінарії, аби цікавитись їжею. За харчовими звичками минулого можна вивчати історію, мистецтво і соціокультурні патерни. Досліджувати, що було у тарілках диктаторів та історичних меню і як були влаштовані заклади харчування у Британській імперії – надзвичайно цікаво. Фуджурналістка Марія Банько досліджує гастрономічну культуру у найширшому її сенсі. Вона вивчає їжу як частину історичної памʼяті, мистецтва, досліджує історію закладів громадського харчування як соціальних просторів.  Вже цих вихідних, 7-8 червня, у Києві відбудеться 22-ий фестиваль сиру та вина  KYIV FOOD AND WINE FESTIVAL на ВДНГ. У суботу 7 червня Марія проведе на фестивалі лекцію про вино у кінематографі. Говоритиме про вино як пристрасть, як символ, як сюжетний інструмент у кіно. Усім, хто в Києві щиро радимо відвідати фестиваль і обвʼязково лекцію Марії. І якщо тема їжі в історії, культурі і соціумі вас захопить – чекатимемо вас у липні на курсі «Food studies: про що розповідає нам їжа».

Як досліджувати українську історію через наше візуальне мистецтво?Досі існує міф, що український живопис існував ізольовано від світового мистецтва і його тенденцій. Насправді ж, ми багато переосмислювали світові мистецькі течії, створювали неповторні національні інтерпретації, визнані сьогодні світом.Українську історію надзвичайно цікаво досліджувати через наше візуальне мистецтво: сюжети на іконах, мозаїках і фресках, у літописах і на портретах. Вивчати наші історичні віхи за тим, як виникла унікальна українська малярська традиція чи козацьке бароко, як на межі століть формувалась школа українського живопису і так зване Розстріляне українське відродження.Запрошуємо вас переглянути курс місяця: «Український живопис: стилістика, форма, зміст». У ньому мистецтвознавиця Оксана Лесик-Бондарук розповість найважливіше і найцікавіше з історії нашого живопису від княжої доби до наших днів. До 30 червня придбати відеокурс можна зі знижкою 50%. Одразу після покупки ви отримаєте доступ до курсу на цілий рік.

#онлайнкурсВже 29 травня стартує курс «Історія українського мистецтва без чоловіків» — присвячений українським мисткиням, які змінили хід мистецтва і залишили нам неоціненний культурний спадок. Через патріархальний устрій суспільства та колоніальну політику Росії й СРСР ці жінки не були свого часу справедливо визнані.У розмові з DIVOCHE.MEDIA лекторка курсу Оксана Семенік розповіла, як розвінчує міфи про українське мистецтво і повертає імена українських художниць у наш та міжнародний інфопростір:Про перші здогадки, що в історії мистецтва замало жіночих імен«Я замислилась про це приблизно у 2016–2017 роках, коли прочитала есей американської історикині мистецтва Лінди Нохлін «Чому не було великих художниць?». І тоді ж почала ставити собі запитання, які підсвічувала Нохлін: «Скільки я можу назвати імен художниць?», «Який у них був доступ до освіти?». Я почала думати про те, чому ми на уроках історії України в школі майже весь час говоримо тільки про чоловіків і ніколи про жінок».Читати повний текст

Під час війни ми особливо потребуємо опори й символів — таких, що нагадують нам, за що триматися і де черпати сили.Харків — саме таке місто-символ. Скільки б випробувань не доводилося йому витримувати протягом століть, для нас воно ніколи не асоціюватиметься лише з війною чи стражданнями.Розкажемо вам про кілька місць, які варто відвідати у місті, аби відчути його енергію і стиль. 1. Заплануйте інтелектуальну прогулянку у ЛітМузей та ЄрміловЦентр.2. Прогуляйтесь до будинку «Слово» – того самого, де жили і писали Хвильовий, Підмогильний, Яловий і Курбас.3. Візьміть квитки до ХНАТОБу. У театрі опери і балету – сучасна сцена, експериментальні постановки, балет і класична музика.4. Прогуляйтесь вулицею Дарвіна, Мироносицькою та Костюринським провулком5. У гарну погоду підніміться на Університетську гірку — найстарішу частину міста. Три тематичні онлайн-прогулянки містом «Архітектурні стилі Харкова» стартують вже 14.05Зображення: В. Єрмилов. Декоративна композиція, 1920 / Плани на майбутнє (фрагмент)

📚Додай своєму літу хорошої літературиПлюс дорослого життя - ми вже не маємо списків літератури, яку потрібно встигнути прочитати за літо. Мінус — часу на усвідомлене читання часто не маємо теж, або ж — замінюємо його бездумним гортанням стрічки.Утім завжди можна наново віднайти цікавість до читання — з розумінням, із задоволенням, з користю для себе.Із цим нам допоможе літературознавець Ростислав Семків. Ніхто уже не ставитиме вам оцінок за переказ «Робінзона Крузо» і не питатиме, що хотів сказати автор. Натомість, пан Ростислав запропонує список сучасних, класичних та нон-фікшн книжок, які ви легко знайдете в українських книгарнях, і запропонує обрати декілька з них — для відпочинку, натхнення і на подумати про важливе.У трьох онлайн лекціях літературознавця ітиметься про загальну стратегію читання, те, як підступитися до серйозних текстів і як працювати зі списками класичної літератури. Тож якщо прагнете створити для себе настрій на усвідомлене читацьке літо - чекаємо вас на курсі.Старт 10.06