Культурний Проект

#щочитатиЩо пили Сковорода і Франко, як розібратись у винних етикетках і як вино змінювало хід історії? Сьогодні пропонуємо пошукати відповіді на ці запитання у книжках про культуру виноробства. Вони написані не для сомельє, а для тих, хто прагне розібратись, що знаходиться в келиху (або – що хотілось би там побачити). 1. «Як пити вино: найпростіший спосіб дізнатися, що вам смакує» – Ґрант Рейнольдс, Кріс Стенґ2. «Wine Folly. Усе, що треба знати про вино» – Джастін Геммек, Мадлен Пакетт3. «Історія вина в 100 пляшках. Від Бахуса до Бордо і без меж далі» – Оз Кларк4. «Віднайдена історія вина в Україні» – Анна-Євгенія Янченко5. «Нерозказана історія українського виноробства» – Сергій КлімовОстання робота належить одному з лекторів нашого курсу «Вино: історія, географія, культура». Разом із сомельє та винним експертом Олегом Кравченком і фуджурналісткою Марією Банько Сергій розповідатиме про історію виноробства, процес створення вина, ключові виноробні регіони, нове українське вино та вино у культурі.

#журналкультурногопроектуІсторія людства – це історія покращення ставлення до дітей.Цю тезу своєю роботою доводив американський історик і психолог Ллойд деМос (1931–2020) – одна з ключових постатей у розвитку міждисциплінарної галузі психоісторії. Його головна гіпотеза звучить несподівано: рушієм історичних змін є поступова еволюція стилів виховання дітей, а не лише політичні, економічні чи технологічні чинники. ДеМос назвав цей процес психогенезом.  Він розглядав історію людства як довготривалий рух від жорстокості до любові, від відчуження до партнерства між дорослим і дитиною.Так, у давнину вважалися нормою масові вбивства новонароджених, жертвоприношення і сексуальне насильство, Середньовіччя робило дитину ареною для боротьби Бога і Диявола (любов у вихованні поєднувалась з жорстокими каральними практиками). Більше про психогенез деМоса ми розповідаємо у матеріалі нашого Журналу. А про те, як культури формують людей, будемо говорити на курсі «Антропологія дитинства». Він стартує вже 20 серпня. 

#офлайнкурс⚡Друзі, маємо радісну новину. У жовтні ми запланували новий курс з Євгенієм Стасіневичем, який проведемо офлайн. Він присвячений маловідомим авторам і творам української літератури.📚За три лекції літературознавець познайомить вас з менш знаними, але дивовижними скарбами української літератури трьох найбуремніших періодів останніх двох сторіч.Романтизм без Шевченка, тіньові постаті 1920-х, приватні і тихі, а не протестні і політичні тексти шістдесятників. Цей курс – про нові горизонти, смаки і відтінки української літератури, про діаманти, загублені поміж популярних імен. Про багатогранність тем і сенсів, і нешаблонне ставлення до нашого культурного надбання.Радимо приходити усім, хто прагне розширити свій літературний досвід, поповнити поличку новими  книжками, надихнутись хорошими текстами, і пошукати у них відповіді на свої запитання. А ще – відчути радість живого спілкування у колі однодумців.📅Старт 09.10📌Зустрічі відбуватимуться щочетверга о 19:00 у книгарні Сенс на Хрещатику.

#знижкиНаша незалежність складається із багатьох речей. Зокрема, зі знань про те, як вона, ця незалежність, нам дісталась. Загалом, зі знань про себе як частину країни, народу, нації.Національна ідентичність – важлива частина «я» кожної людини. Це про приналежність до своєї спільноти, звʼязок з найріднішими людьми і поколіннями предків. Це мова, якою ти кажеш перші слова і казки, що їх першими чуєш на ніч. Це земля, відвойована десятки разів, і та, повернення до якої чекаєш досі. Мілан Кундера у своєму есеї «Трагедія Центральної Європи» називає знання своєї культури гарантом безпеки. «Рятують тих, чию культуру знають. Ми не переможемо у цій війні, поки не відвоюємо Україну, не тільки як формальний суверенітет, але і як ось ту саму цілість, котра унікальна своєю культурою», – додає до його слів Оксана Забужко. Аби заохотити ваш інтерес до української історії та культури, традиційно у серпні ми пропонуємо вам придбати будь-які наші курси з української тематики зі знижкою 50%. Вона діятиме до 24.08

#антропологіяСвіт, орієнтований на дитину, дитяча психологія, культурні індустрії, спрямовані на задоволення потреб дитини – це винахід буквально останніх 100 років. До цього людство жило тисячі років, орієнтуючись на інтереси дорослого, тому представники культурної антропології, зокрема, такого дослідницького напрямку як антропологія дитинства, розглядають його витоки. Вони намагаються знайти відповіді на запитання: чому дорослі стають саме такими? Чому вони сприймають життя як завдання чи як можливість бути щасливим? Кому вони довіряють? Вони переслідують ідеї індивідуального успіху чи якихось колективних завдань? Якщо всі люди належать до одного виду, то чому вони так відрізняються між собою? Чому такими різними є національні культури? Оскільки до життя нас готує дитинство, то яким чином воно впливає, готує людину слідувати в подальшому своїй долі? В нашому національному контексті це питання стоїть особливо гостро тому, що ми бачимо розсинхронізацію інститутів дитинства. Читати далі

#грантовапрограмаМи у «Культурному Проекті» багато говоримо про те, що гуманітарні науки і мистецтво неабияк допомагають нам триматись, знаходити опору у важкі часи і виходити із криз. А ще – ми усвідомлюємо, що існуємо і записуємо наші курси у вільних українських містах завдяки нашим Збройним Силам. І наші військові потребують підтримки і опор нині найбільше. Нагадуємо: для військовослужбовців у нас безкоштовне та безлімітне навчання на курсах. Грантова програма для військових, ветеранів та їх сімей, що її ми запустили у листопаді 2024-го, дійсна зараз й активно триває.Усе, що необхідно — обрати перші 3 курси, заповнити форму заявки, а ми додамо їх у кабінет або доєднаємо до груп курсів з живим спілкуванням. Переглядати записи відеолекцій  можна багаторазово, без обмежень у часі у зручному для вас темпі. А згодом, якщо навчання вас захопить, можна повернутися за наступними курсами.Обовʼязково розповідайте про цю ініціативу і обирайте навчання до душі – нехай воно стане натхненням і розрадою.

Культура проявляється не лише в мистецтві чи мові, а в кожному нашому щоденному русі: в тому, з якого боку ми дивимось на дорогу перед переходом, у способах вітання, у межах особистої дистанції. Ми не помічаємо цього, поки не потрапимо в інше культурне середовище. І саме тоді стає зрозуміло, що культура – це не щось зовнішнє чи нав’язане. Це вже є глибоко в нас – у наших тілах, у наших автоматичних реакціях. Вона визначає, як ми взаємодіємо з іншими, і формує той неповторний спосіб бути людьми, бути своїми у наших спільнотах.Це дуже загальне поняття, яке містить у собі величезну кількість сенсів. Та у новому випуску подкасту «Політ над буденністю» ми все ж спробували поговорити про культуру якомога більш різносторонньо – з іменами теоретиків, побутовими прикладами, історичними фактами і геополітичними порівняннями.У цьому нам допомогла розібратись Лариса Осадча – культурологиня, кандидатка філософських наук, докторантка НАКККіМ, магістр політології й авторка і лекторка курсів «Культурного Проекту».

#щодивитись🎥Наскільки реальною є наша свідомість і світ навколо? 5 культових sci-fi фільмів, які шукають відповіді.«Шкода, їй не дано пожити. А втім, хто живе?»Це й інші екзистенційні питання про баланс науки і моралі ставить перед собою жанр наукової фантастики. Цих вихідних пропонуємо подивитись уперше чи переглянути культові science fiction фільми, які задали стандарти жанру.Більше про те, які стрічки вважаються першопрохідцями жанру, як поставали космічна опера і антиутопія, створювались закони світобудови, дизайну персонажів і нові правила візуального сторітелінгу, ви зможете дізнатись на курсі Ганни Дацюк «Мова жанрів: як кіно говорить із глядачем». Одна з лекцій буде повністю присвячена sci-fi та фентезі.«Той, що біжить по лезу» (Blade Runner, 1982, реж. Рідлі Скотт)«Чужий» (Alien, 1979, реж. Рідлі Скотт)«Хмарний Атлас» (Cloud Atlas, 2012, реж. Том Тиквер, Лана і Ліллі Вачовські)«Привид у броні» (Ghost in the Shell, 1995, реж. Мамору Осії)«Початок» (Inception, 2010, реж. Крістофер Нолан)

Не обовʼязково мати інтерес і хист до кулінарії, аби цікавитись їжею. За харчовими звичками минулого можна вивчати історію, мистецтво і соціокультурні патерни. Досліджувати, що було у тарілках диктаторів та історичних меню і як були влаштовані заклади харчування у Британській імперії – надзвичайно цікаво. Фуджурналістка Марія Банько досліджує гастрономічну культуру у найширшому її сенсі. Вона вивчає їжу як частину історичної памʼяті, мистецтва, досліджує історію закладів громадського харчування як соціальних просторів.  Вже цих вихідних, 7-8 червня, у Києві відбудеться 22-ий фестиваль сиру та вина  KYIV FOOD AND WINE FESTIVAL на ВДНГ. У суботу 7 червня Марія проведе на фестивалі лекцію про вино у кінематографі. Говоритиме про вино як пристрасть, як символ, як сюжетний інструмент у кіно. Усім, хто в Києві щиро радимо відвідати фестиваль і обвʼязково лекцію Марії. І якщо тема їжі в історії, культурі і соціумі вас захопить – чекатимемо вас у липні на курсі «Food studies: про що розповідає нам їжа».

Як досліджувати українську історію через наше візуальне мистецтво?Досі існує міф, що український живопис існував ізольовано від світового мистецтва і його тенденцій. Насправді ж, ми багато переосмислювали світові мистецькі течії, створювали неповторні національні інтерпретації, визнані сьогодні світом.Українську історію надзвичайно цікаво досліджувати через наше візуальне мистецтво: сюжети на іконах, мозаїках і фресках, у літописах і на портретах. Вивчати наші історичні віхи за тим, як виникла унікальна українська малярська традиція чи козацьке бароко, як на межі століть формувалась школа українського живопису і так зване Розстріляне українське відродження.Запрошуємо вас переглянути курс місяця: «Український живопис: стилістика, форма, зміст». У ньому мистецтвознавиця Оксана Лесик-Бондарук розповість найважливіше і найцікавіше з історії нашого живопису від княжої доби до наших днів. До 30 червня придбати відеокурс можна зі знижкою 50%. Одразу після покупки ви отримаєте доступ до курсу на цілий рік.