​У патріотизму багато облич. Ті, хто цілковито його відкидають, здається, не розуміють того, що прийде йому на заміну чи навіть уже прийшло. Тривалий час, а може й довіку, нації житимуть у небезпеці. Правителі будуть змушені якось спонукати своїх підданих до захисту країни чи бодай до його забезпечення. Там, де почуття патріотизму знівельовано, то зробити це можна, лише представляючи кожен міжнародний конфлікт виключно в світлі етичних проблем. Якщо народ не захоче пролити ні краплі поту чи крови за свою країну, то нехай думає, що проливає їх в ім’я справедливости, цивілізації та людяности. Але це крок униз, а не вгору. Патріотичні почуття, звісно, не виключають етичних. Порядні люди повинні бути переконані в тому, що те, що вони захищають, — справедливе, але все ж це «те» стосується їхньої країни, а не справедливости як такої. Як на мене, то ця різниця важлива. Я можу силою захищати свій дім від грабіжника і вважати це без лицемірства й лукавства виявом справедливости; але якщо я почну розповідати, що поставив йому синець під оком лише з моральних міркувань, байдуже що то мій дім грабують, то хто мені повірить? З тієї ж причини незрозуміло, що ми боці Англії тільки тому, що Англія обстоює справедливість, наче ми якісь безсторонні дон-кіхоти. З таких нісенітниць виростає зло. Якщо інтереси нашої країни є Божими інтересами, то війни повинні стати війнами на винищення. Фальшивою трансцендентальністю тепер наділяють цілком земні речі.​У давнину почуття патріотизму славилося тим, що воно хоч і могло загартувати людей і робити їх готовими ​до надзвичайних учинків, та все ж залишалось лише почуттям. Війна могла бути героїчною, не претендуючи на статус священної. Смерть героя не плутали зі смертю мученика. І те саме почуття, таке поважне в ар’єргардному бою, в мирний час ставало легким, як і будь-яка інша радісна любов. З нього можна було й пожартувати. Коли співаєш старі патріотичні пісні, так і кортить підморгнути, а новіші звучать уже більше як гимни. Між «Британськими гренадерами»(1) з їхнім tow-row-row-row  та «Краєм надії та слави»(2) я завжди оберу перших.Чотири Любові#thefourloves #lewisdaily 1. Британська традиційна маршова пісня, кожен куплет якої закінчувався цими словами «to, row, row, row» — звуконаслідуванням барабанів під час маршу. — Прим. перекл.2. «Край надії та слави» («Land of Hope and Glory») англійська патріотична пісня. — Прим. перекл.