...християнство стверджує, що кожна людина житиме вічно, і це твердження теж - або правда, або вигадка. Якщо дивитися на життя під цим кутом, то можна дійти висновку: є чимало всякої всячини, просто не вартої уваги, якби я мав прожити лише якісь сімдесят років, але якби я мав жити вічно, про все це варто було б потурбуватися і то дуже серйозно. Припустимо, мій кепський характер чи властива мені захланність стають поступово щораз гіршими, та відбувається це дуже поволі, і за сімдесят років регрес не надто й упадатиме у вічі. А от через мільйон років це вже може перетворитися на справжнісіньке пекло; взагалі, якщо християнство має рацію, "пекло" - абсолютно точний технічний термін для визначення стану, в якому я на той час опинюся. Ще безсмертя торкається й іншого аспекту, опосередковано пов'язаного з різницею між тоталітаризмом і демократією. Якщо людина живе лише якісь сімдесят років, то держава, нація чи цивілізація, що можуть існувати й тисячоліття, важливіші за індивіда. Та якщо слушність усе ж за християнством, то індивід не просто важливий, а найважливіший, важливий незмірно, бо він - вічний, тоді як держава або цивілізація існують порівняно з ним одну коротку мить.Просто християнство#lewisdaily#merechristianity