Спадало вам коли-небудь у дитинстві на думку, що то була б за втіха, якби ваші іграшки раптом узяли й ожили? Гаразд, припустімо, ви й справді можете їх оживити. А тепер уявіть собі, що перетворюєте олов'яного солдатика на справжнього маленького чоловічка. Олово мало би при ньому перетворитися на тіло, та припустімо, знову ж таки, що солдатикові це не до вподоби. Тіло зовсім йому не цікаве; він бачить лише, що олово перестає бути оловом, псується. Тож і подумає, звісно, що ви хочете його вбити, а тому зробить усе, аби тільки вам завадити. Якщо він і справді зможе якось цьому зарадити, то на людину ви його не перетворите.Не знаю, як повелися би з тим олов'яним солдатиком ви. Та з нами Бог зробив таке: Син, друга Божа Особа, сам став людиною, народився на світ як справжній чоловік - чоловік певного зросту, з волоссям певного кольору і певною вагою, спроможний говорити певною мовою. Споконвічна, всевідаюча Істота, яка створила цілий усесвіт, стала не просто чоловіком, а й (перед тим) немовлям, а ще раніше - зародком у тілі жінки. Якщо хочете уявити собі, що це для тієї Істоти означало, то поміркуйте про те, чи сподобалось би вам стати слизняком або крабом.Просто християнство#merechristianity#простохристиянство#lewisdaily