Я розумію, що слова "залишаємо це Богові" можна зрозуміти хибно, але саме зараз вони тут абсолютно доречні. Для християнина вони означають те, що всю свою довіру він покладає на Христа і вірить, що Христос якимсь чином розділить із нами свою здатність до досконалого людського послуху, ту здатність, яку Він виявляв від народження й до самого розп'яття, що Христос зробить нас подібними на себе й у певному сенсі виправить наші недоліки. Висловлюючись характерною для християнства мовою, Христос розділить з нами своє "синівство", чи то пак природу Божого Сина, зробить нас такими ж, як і Він сам, Божими синами; у наступній, четвертій книзі я спробую проаналізувати значення цих слів трохи глибше. Христос, можна сказати, пропонує нам щось, а чи й усе цілком задарма. У певному сенсі ціле християнське життя, властиво, й полягає у тому, що ми приймаємо цю дивовижну, абсолютно виняткову пропозицію.Складний момент тут - сягнути тієї миті, коли ми готові визнати: все, що ми зробили досі і що можемо зробити, - це, по суті, ніщо. Нам же найбільше припало б до душі, якби Бог зараховував нам добрі риси та вчинки, а на все погане просто заплющив очі. У певному, знову ж таки, сенсі можна сказати, що жодної спокуси не здолати, доки ми не відмовимось від намагань її здолати, не визнаємо своєї поразки. А проте й "відмовитися від намагань" належним чином і з належної причини ми зможемо тільки після того, як покладемо на кін усе без винятку, вичерпаємо всі свої можливості.Просто християнство#merechristianity#простохристиянство#lewisdaily