Є спокуса вважати, що складні задачі потребують складних рішень. Але і природа, і теорія складних систем показують протилежне.Життєздатні складні системи майже ніколи не з’являються одразу складними. Вони виростають із простих систем через велику кількість ітерацій. Клітини. Еволюція. Мови. Ринки. Навіть ШІ. Усі вони починалися з елементарних механізмів і набували складності поступово, через велику кількість ітерацій.Ефективні системи не стартують зі складності - вони до неї доростають. Крок за кроком. Через помилки, зворотний зв’язок і адаптацію. Коли ж ми намагаємося одразу сконструювати систему складною, вона стає крихкою, повільною і відірваною від реальності. Не тому, що ми бовдури, а тому, що наша увага, можливості й ресурси рідко відповідають рівню складності, який ми намагаємося досягти з першої спроби.Тож, якщо вірити досвіду і розумним людям, ефективнішим шляхом виглядає інший: почати з максимально простого, протестувати, проаналізувати, повторити. І так по колу, дозволяючи складності з'явитися природньо, як результат, а не причина цих дій. Бо складність - це побічний ефект багатьох ітерацій простих рішень, перевірених реальністю.KISS. Keep it simple, stupid. 🏴‍☠️ Нотатки креадира