🕯Загальнонаціональна хвилина мовчання.Каплун Вячеслав Анатолійович (01.03.1992 — 30.05.2024) — випускник 2005 року, старший солдат, старший стрільць-оператор першого механізованого відділення третього механізованого взводу третього механізованого батальйону 115-ої окремої механізованої бригади.Народився в місті Коростені. З 1992 року навчався в ЗОШ №2, де здобув повну загальну середню освіту. Після закінчення школи, в 2003 році вступив до Житомирського ВПУБД №1 (нині філія ПКТІ м. Житомира) та здобув професію муляр, столяр-будівельник. Отримав диплом з відзнакою.З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну пішов добровольцем та 24 лютого 2022 року був призваний Коростенським РТЦК та СП. Одразу став на захист рідної Коростенщини. Охороняв важливі об’єкти інфраструктури Коростенського району, побував також і в Чорнобильській зоні під час її окупації ворогом.А потім на передову. Брав участь в бойових діях на Сумщині, Харківщині, Донеччині. Загинув 30 травня 2024 року неподалік н. п. Торське Краматорського району Донецької області під час виконання бойового завдання.Указом Президента України №624/2024 від 9 вересня 2024 року нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).Яценко Владислав Юрійович (13.04.2000 — 30.05.2023) — випускник, старший солдат.Народився в с.Росівка Черняхівського району Житомирської області. Після закінчення Новоборівської ЗОШ, юнак вступив на навчання до Житомирського професійного політехнічного ліцею №6 (нині приєднано до ПКТІ м. Житомира), обравши фах електрогазозварника. Після навчання в ліцеї — строкова військова служба. 28 травня 2019 року став прикордонником. Служив на кордоні з Молдовою. За сумлінне виконання службових обов’язків був нагороджений Грамотами Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України і 9 прикордонного загону ім. Січових Стрільців. 28 листопада 2020 року був звільнений в запас.З початку повномасштабного вторгнення у складі прикордонного загону став на захист України. З вірою в перемогу над ворогом і очищення української землі від окупантів, він разом з побратимами на фронті давав усім нам можливість жити тут, у рідному краї. Загинув поблизу н. п. Кармазинівка Луганської області під час виконання бойового завдання.Указом Президента України №448/2023 від 26 липня 2023 року, нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня посмертно.Поліщук Євгеній Вікторович (08.12.1986 — 30.05.2025) — випускник, позивний ‘’МІТЯЙ‘’.Народився у м. Житомирі, навчався у ЗОШ №24 (нині — ліцеї №24). Отримавши базову середню освіту, вступив до Житомирського вищого технічного училища №13 (нині приєднано до ПКТІ м. Житомира) та здобув професію оператора комп’ютерного набору, бухгалтера.Із початком повномасштабного вторгнення рф, з перших днів війни, Євгеній добровільно став на захист України від російських загарбників в одному з підрозділів ЗСУ, виявляючи мужність та відданість при виконанні бойових завдань. Боронив Україну на північному, Запорізькому, Покровському напрямках. Отримав поранення, та після короткої реабілітації повернувся на передові рубежі. Його відвага, виваженість, сила духу мали непересічний авторитет і пошану серед побратимів і командирів.За виявлені хоробрість і патріотизм був нагороджений почесною відзнакою “Ветеран війни — Учасник бойових дій”. За високі досягнення та вірність Батьківщині нагороджений медаллю “Хрест Патріота України”.📩Telegram | 📱Сайт |🕊 Instagram | 📹YouTube |😎 Facebook | 🏢 WhatsApp