🌎🛢Стратегічні запаси нафти залишаються одним із головних індикаторів того, наскільки країни готові до енергетичних криз та геополітичних потрясіньСаме ці резерви дозволяють урядам підтримувати стабільність паливного ринку під час воєн, санкцій, природних катастроф або перебоїв у світових поставкахЗа оцінками International Energy Agency, світ нині переживає одну з найбільших енергетичних криз сучасності після фактичного закриття Ормузької протоки, що різко посилило напруження на паливних ринках та спровокувало стрибок цін на бензин у багатьох країнах.Дані U.S. Energy Information Administration показують, які держави накопичили найбільші стратегічні запаси нафти у наземних сховищах і виявилися найбільш підготовленими до глобальних перебоїв постачання.Абсолютним лідером залишається КНР. Її стратегічні резерви оцінюються приблизно у 1,4 млрд барелів — це більше, ніж сукупні запаси США, Японії, європейських країн ОЕСР, Саудівської Аравії, Південної Кореї, Ірану, ОАЕ та Індії разом узятих.Сьогодні країни з найбільшими запасами контролюють близько 70% усіх світових нафтових резервів у сховищах.Масштаб китайських резервів пояснюється високою залежністю країни від морських маршрутів постачання енергоносіїв, зокрема від стратегічно важливої Ормузької протоки. Чим більші резерви має держава, тим більше часу та гнучкості вона отримує для реагування на кризу чи різкі цінові коливання.Друге місце посідають США із 413 млн барелів у Strategic Petroleum Reserve — системі підземних сховищ, створеній після нафтового ембарго 1973 року.На третьому місці — Японія із запасами у 263 млн барелів. Попри обмежені власні енергетичні ресурси, країна десятиліттями підтримує великі резерви через майже повну залежність від імпорту нафти.Європейські країни ОЕСР разом мають четвертий за величиною резерв — близько 179 млн барелів.Великі стратегічні запаси також накопичили країни Близького Сходу та Азії, що свідчить про зростання ролі енергетичної безпеки як для імпортерів, так і для експортерів нафтиНа тлі стабільно високого попиту на енергоносії та геополітичної нестабільності багато держав продовжують розширювати власні сховища, готуючись до нових можливих перебоїв у постачанніСучасна система стратегічних резервів сформувалася після нафтової кризи 1973–1974 років, коли глобальне ембарго з боку великих нафтовидобувних країн спричинило стрибок світових цін на нафту приблизно на 300%. Тоді стало очевидно, наскільки вразливими є промислово розвинені країни до перебоїв імпорту енергоносіївПісля цієї кризи було створено International Energy Agency, одним із ключових завдань якого стало формування стратегічних нафтових резервів серед країн-учасницьІз 1974 року країни вже шість разів координовано відкривали стратегічні резерви:— у 1991 році — напередодні війни у Перській затоці;— у 2005-му — після ураганів «Катріна» та «Ріта», які пошкодили нафтову інфраструктуру у Мексиканській затоці;— у 2011 році — через перебої постачання під час громадянської війни у Лівії;— двічі у 2022 році — після повномасштабного вторгнення Росії в Україну та подальшого загострення енергетичної кризи;— і у 2026 році — після закриття Ормузької протоки. Це вивільнення резервів стало найбільшим в історії🇺🇦 Для України ситуація навколо стратегічних нафтових резервів напряму пов’язана з енергетичною безпекою та цінами на пальне. Після втрати частини нафтопереробної інфраструктури у 2022 році країна значно залежить від імпорту пального через ЄС, тому будь-які перебої на світовому ринку швидко впливають і на українську економікуЗакриття Ормузької протоки та зростання світових цін на нафту означають для України подорожчання бензину й дизеля, зростання логістичних витрат та додатковий інфляційний тиск. Особливо чутливим це є для аграрного сектору, який критично залежить від вартості пальногоВодночас нинішня криза ще раз підкреслює важливість створення власних стратегічних резервів, над якими Україна почала активніше працювати після 2022 року📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискою