Гавр (2011) реж. Акі Каурісмякі Чомусь фільми Акі Каурісмякі асоціюються в мене з осінню. Можливо це через його останню стрічку Опале листя, але якщо так розібратися, то будь який його фільм якоюсь мірою розповідає про опале листя, яке, тим не менш, продовжує своє існування в природі і навіть трохи пручається вітру. Гавр не виключення. Головний герой фільму – вже не молодий колишній митець, який живе дуже просте життя, заробляючи на життя чисткою взуття. Його кохана дружина раптом потрапляє в лікарню і чоловік ніяк не може повпливати на її стан, але він потребує вилити кудись своє добро і йому одразу трапляється нагода це зробити. Я вже колись писав, що всі фільм Каурісмякі подібні один до одного і мають невідʼємні компоненти, як от собака, чи бар, чи музичний гурт в тому барі. Добро так само є важливою складовою будь якого його фільму. Як би важко не було його персонажам, вони зберігають добре в серці і оточують себе добрими людьми. Гавр, напевно, найменш комедійний фільм з тих, що я бачив у режисера, але це не робить його гіршим за інші. Він так само занурив мене в затишок пошарпаних інтерʼєрів, сигаретного диму і задвірків маленького містечка. І так само подарував віру в людей, а це завжди цінно. #драма #комедія 🍅 Механічний Помідор 🍅