Login Sign Up
Advert
Your ad spot
Reserve this exclusive slot for the selected period.
Buy advertising →
Telegram community logo - 🇺🇦СТАНЬ І СЛАВ🇺🇦
Added 14 Jul 2024

🇺🇦СТАНЬ І СЛАВ🇺🇦

@citanaborza
Number of subscribers: 135
Photos: 1,170
Videos: 1,020
Links: 394
Description:
Я змогла і ти зможеш - співати, писати, малювати, грати на музичних інструментах, на нервах😉, плести і створювати прекрасне.

👥 Number of subscribers

135
Average/Day:: 0
Average/Week:: -3
Average/Month:: -8

👁️ Average views per message

110
Average/Day:: 182
Average/Week:: 66
ERR: 81.48%

📊 Messages per Day

0.2
Last day: 0
Week average: 0.3
Average per day: 0.2

Name change history

🇺🇦СТАНЬ І СЛАВ🇺🇦 2024-08-12
ГО "СТАНЬ І СЛАВ"❤️ 2024-07-14

Status change history

Officially not confirmed 2024-07-14

Wall

Telegram statistics channel

Назви вулиць у Херсоні змінюються разом із містом.Тепер у нас є вулиця Леся Курбаса, яка раніше називалася вулицею Огарьова.Попередня назва була пов’язана з Миколою Огарьовим — російським поетом, публіцистом і громадським діячем XIX століття, близьким соратником Олександра Герцена. Його ім’я використовували в радянській топоніміці як частину російського культурного та революційного канону.У процесі деколонізації вулицю перейменували на честь Леся Курбаса — українського режисера, актора та реформатора театру.Лесь Курбас — одна з ключових постатей українського мистецтва ХХ століття. Він заснував театр «Березіль», який став центром модерного українського театру та експериментального сценічного мистецтва.Курбас працював над новими театральними формами, поєднував драму, музику, ритм і візуальні рішення, значно вплинувши на розвиток української сцени.У 1930-х роках був репресований радянською владою. У 1937 році Леся Курбаса розстріляли в урочищі Сандармох під час Великого терору.Нова назва вулиці вшановує митця, який став символом українського культурного відродження та водночас жертвою радянських репресій.Так у топоніміці Херсона імперська культурна назва поступилася імені діяча українського мистецтва.Так формується сучасна топоніміка.
Назви вулиць у Херсоні змінюються разом із містом.Тепер у нас є вулиця Левка Лук’яненка, яка раніше називалася вулицею Нестерова.Попередня назва була пов’язана з Петром Нестеровим — військовим льотчиком Російської імперії початку ХХ століття. Його ім’я використовували в радянській топоніміці як частину військово-історичного канону.У процесі деколонізації вулицю перейменували на честь Левка Лук’яненка — українського політика, правозахисника та одного з найвідоміших дисидентів ХХ століття.Левко Лук’яненко був співзасновником Української робітничо-селянської спілки — організації, яка виступала за незалежність України мирним шляхом. За це у 1961 році його засудили до смертної кари, яку пізніше замінили на багаторічне ув’язнення.Загалом Лук’яненко провів у радянських тюрмах, таборах і засланні понад 25 років. Після відновлення незалежності України став народним депутатом і одним з авторів Акта проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року.Нова назва вулиці вшановує людину, яка десятиліттями боролася за українську державність.Так у топоніміці Херсона ім’я діяча імперської військової історії поступилося імені українського борця за незалежність.Так формується сучасна топоніміка.
Назви вулиць у Херсоні змінюються разом із містом.Тепер у нас є вулиця Генерала Петра Григоренка, яка раніше називалася вулицею Говорова.Попередня назва була пов’язана з Леонідом Говоровим — маршалом Радянського Союзу, одним із радянських воєначальників часів Другої світової війни. Його ім’я десятиліттями входило до радянського військового пантеону й широко використовувалося в топоніміці міст СРСР.У процесі деколонізації вулицю перейменували на честь Генерала Петра Григоренка.Петро Григоренко — український генерал, правозахисник і дисидент. Після служби в радянській армії він відкрито виступив проти політичних репресій у СРСР, захищав права кримських татар, підтримував український національний рух і критикував радянську систему.За свою позицію Григоренко був позбавлений військового звання, зазнав переслідувань і примусового психіатричного лікування — один із методів боротьби радянської влади з інакодумством.Сьогодні Петро Григоренко вважається однією з важливих постатей українського правозахисного руху ХХ століття.Нова назва вулиці вшановує людину, яка виступала за свободу, права людини та право народів на власну ідентичність.Так у топоніміці Херсона ім’я радянського маршала поступилося імені українського дисидента та правозахисника.Так формується сучасна топоніміка.
Назви вулиць у Херсоні змінюються разом із містом.Тепер у нас є вулиця Софії Русової, яка раніше називалася вулицею Макаренка.Попередня назва була пов’язана з Антоном Макаренком — радянським педагогом і письменником. У СРСР його система виховання вважалася зразковою, тому його ім’я широко використовували в назвах вулиць, навчальних закладів та інших об’єктів.У 2024 році вулицю перейменували на честь Софії Русової. Софія Русова — українська педагогиня, письменниця, громадська діячка та одна з ключових постатей української освіти початку ХХ століття. Вона виступала за навчання українською мовою, розвиток національної школи та модерну систему виховання дітей.Під час Української революції 1917–1921 років Русова працювала в уряді Української Народної Республіки, займалася питаннями освіти й дошкільного виховання. Через політичні переслідування була змушена емігрувати, але продовжувала працювати для української культури й освіти за кордоном.Нова назва вулиці вшановує людину, яка присвятила життя розвитку української школи та української мови.Так у топоніміці Херсона радянська назва поступилася імені діячки українського національного відродження.Так формується сучасна топоніміка.
Назви вулиць у Херсоні змінюються разом із містом.Тепер у нас є вулиця Ганни Барвінок, яка раніше називалася вулицею Серафімовича.Попередня назва була пов’язана з Олександром Серафімовичем — російським письменником початку ХХ століття, автором творів про громадянську війну. Його ім’я використовували в радянській топоніміці як частину літературного канону.У процесі перейменування вулиця отримала ім’я Ганни Барвінок.Ганна Барвінок (справжнє ім’я — Олександра Білозерська) — українська письменниця ХІХ століття, представниця українського літературного відродження. Вона писала прозу про життя українського села, побут і традиції, приділяла увагу темам жіночої долі та народної моралі.Була дружиною Пантелеймона Куліша й належала до кола українських інтелектуалів того часу.Її твори публікувалися в українських альманахах і журналах, зокрема в «Основі», і стали частиною формування української літератури.Нова назва повертає в міський простір ім’я української письменниці, пов’язаної з розвитком національної культури.Так у топоніміці Херсона імперська літературна назва поступилася імені діячки українського відродження.Так формується сучасна топоніміка.
Назви міських просторів у Херсоні змінюються разом із містом.Тепер у нас є провулок Івана Білокура, який раніше називався провулком Крамського.Попередня назва була пов’язана з Іваном Крамським — російським художником XIX століття, представником мистецького об’єднання передвижників. Його ім’я використовували в радянській топоніміці як частину імперського культурного канону.У процесі перейменування провулок отримав ім’я Івана Білокура.Іван Білокур — український художник, життя і творчість якого були пов’язані з Херсонщиною. Він належав до мистецького середовища півдня України, працював у галузі образотворчого мистецтва та зробив внесок у розвиток регіональної художньої школи.Вшанування таких постатей повертає у міський простір імена митців, чия діяльність пов’язана не з чужими культурними центрами, а з українським півднем і Херсоном.Нова назва замінила ім’я представника російського мистецького простору на ім’я художника, близького до історії нашого краю.Так у топоніміці Херсона зовнішні культурні символи поступаються локальній пам’яті.Так формується сучасна топоніміка.
Сьогодні Петро Коберник та Катерина Цимбалюк не тільки боролися з ворожими фейками, а й розбиралися із питанням:'Чому частина людей звинувачує “своїх”, а не агресора?" 1. Психіці легше шукати близького винногоКоли людина живе під стресом, тривогою, втратою контролю, їй потрібне пояснення. Далекий ворог здається абстрактним, а місцева влада, сусіди, співгромадяни — видимі й доступні мішені.2. Ефект перенесення злостіБезсилля часто перетворюється на агресію до тих, хто поруч. Це типовий механізм у кризах.3. Втома від війниТривале напруження знижує здатність мислити системно. Люди починають шукати “просту відповідь”:“винні не ті, хто стріляє, а ті, хто не домовились”;“винні не нападники, а ті, хто опирається”.4. Ворожа інформаційна роботаРосійська пропаганда десятиліттями просуває наративи про “внутрішню провину України”, “громадянський конфлікт”, “усі однаково винні”. Її мета — розмити відповідальність агресора.5. Когнітивний дисонансЛюдині боляче прийняти, що зло може бути масштабним і тривалим. Тому психіка шукає комфортнішу версію: “не все так однозначно”.Повну версію слухай у форматі аудіо
‼️ Дистанційна вакансія у 28-й без досвіду роботи Шукаємо оператора НРК / Vampire — формат роботи повністю віддалений, без офісу та зайвих формальностей. Робочі зустрічі проходять у Discord, координація — через месенджери. Основний критерій — не балачки, а результат: виконане завдання і точність у роботі. Працюєш без окулярів, але бачиш далі, ніж більшість «офісних стратегів».Формат роботи: віддалений (де ворог просто так тебе не дістане)Графік: гнучкий, але інколи «горить»Обовʼязки:— доставляти «посилки» туди, куди курʼєри не їздять;— тримати звʼязок навіть тоді, коли його майже немає.Бонуси:— адреналін, який не продається в жодному барі;— команда, яка витягне, навіть якщо все валиться;— перекури після роботи зі смаком виконаного завдання.Без «офісу з видом на місто» та кави з альтернативним молоком. Зате з видом, який змінює хід подій. Якщо тобі від 18 до 24 і ти хочеш не просто «роботу», а вплив — ти знаєш, куди дзвонити.📞 +38 077 666 00 12Працюй дистанційно.Ставай разом з нами!📲 Підписуйся на 28 ОМБр в Instagram | X [Twitter] | Facebook | TikTok | YouTube Наші вакансії
Потенційна ескалація в Естонії – це смерть НАТО. І путін це розуміє. Росіянам навіть не треба буде проводити там естонську версію так званої “есвео”. Утворення чергового квазі під назвою “Нарвська народна республіка” буде достатньо, щоб усе посипалось до біса. І якщо “найпотужніший оборонний альянс” не стане на захист суверенітету Естонії – він таки виявиться “паперовим тигром”, як його обзиває Трамп. Трамп, який зробив усе, аби знівелювати міць і потужність НАТО. І який тепер ображається, що НАТО не хоче допомогти бомбити Іран. То як вчинять країни-члени НАТО, якщо переодягнуті росіяни захоплять адмінбудівлі у естонській прикордонній Нарві? Туреччина вдарить по росії з тилу? Іспанські підводні човни вирушать топити російські? Може Угорщина відправить війська захищати естонців? Чи США відправлять спецназ захопити ботоксного діда, якому ще нещодавно американські військові стелили червону доріжку в Анкориджі? Оборонний альянс увесь в тріщинах. А Нарва його просто може добити. Тому з часом постане питання про створення нового глобального військового оборонного альянсу/союзу. А тепер здогадайтеся, без якої країни цей новий альянс уявити неможливо? Бо є лише одна країна у світі, яка може і вміє бити по росії. І робить це регулярно і дуже ефективно. Але тоді постане інше запитання: а чи потрібні левам паперові тигри?Сергій Притула. https://www.facebook.com/share/1C1JJP3y1G/
20-го лютого — День Героїв Небесної сотні. День людей, що вийшли на площу не заради подвигу, а заради гідності, свободи і права не боятися власної держави. Небесна сотня — не просто символ. Це люди: різні за віком, професіями, характерами. Усі мали звичайне життя, яке обірвалося в момент, коли історія перестала бути підручником.Є дні, які змінюють країну. 20-е лютого — саме такий день. День Героїв Небесної сотні. Революції гідності не віддаляються, як це зазвичай буває з історією. Вони залишаються у розмовах, у відчуттях, у слові «вибір».Небесна сотня — це історія не лише про втрату. Це історія про межу, після якої суспільство перестає бути просто населенням. Про момент, коли люди раптом усвідомлюють, що правила гри стосуються кожного. Ці люди не планували ставати символами. Вони просто не погодилися жити інакше. І саме тому їхня присутність у нашій пам’яті така жива й неспокійна.Пам’ять про Небесну сотню не схожа на музей чи монумент. Вона радше про внутрішній компас. У ті дні країна побачила людей, які стояли не за ідеології, а за відчуття справедливості.Сьогодні ми говоримо про пам’ять. Про вдячність. Про розуміння, що свобода ніколи не з’являється сама. Вона завжди носить чиїсь імена.Сьогодні варто не лише згадати. Варто на секунду зупинитися й визнати: багато речей, які зараз здаються звичними, мають дуже конкретну ціну. Час минає, але сенси залишаються. І головний серед них — людська гідність. За формулюванням у новинах чи календарі стоять реальні життя. Реальні голоси. Та реальні історії.