Книжкові хроніки ВікіБукс🤎

Готуйте костюми, бо сутінках між світом людей і фейрі відчиняються двері до найтаємничішого вечора цього літа…✨ Фентезійний бал за мотивами всесвіту «Жорстокого принца» ✨На один вечір ми перенесемось до двору інтриг, магії та небезпечної краси. На вас чекає костюмована подія, де кожен гість стане частиною великої гри.🕯 У програмі балу:— каліграфія— арома-бар, де ви зможете створити для себе парфуми на згадку— розпис свічок — фентезійні макіяжі — розпис пряників — чайна дегустація — художниця намалює вам портрет за донат— інтерактивна гра, що триватиме протягом усього вечора — аукціон за донат із цінними призами — конкурси та подарунки від спонсорів— фотозони, фотографи та відеографи — музика і танці— ярмарок🍷У вартість квитка входять welcome drink та закуски.На локації також буде працювати бар із напоями за окрему плату👑 Наприкінці вечора за результатами гри ми оберемо короля або королеву балу.Чекаємо вас 18 липня о 17:00 Локація: Одеса, Культурний центр «UNION”, Троїцька 43Перші три дні вартість квитка 2000 грн ✨Діставайте свої найрозкішніші образи, готуйте маски, коштовності й таємниці — Ельфгейм уже чекає на вас🧙🏻Продаж квитків вже відкрито✨

Рівно чотири роки тому в цей день росіяни окупували моє рідне місто. Мій Енергодар.❤️‍🩹Тоді близько 10 000 людей голими руками і натовпом декілька днів стримували російську колону на околицях міста. Але вони все ж зайшли і обстріляли місто та атомні блоки. Це був день, коли мене вперше в істериці накачували заспокійливим. Місто обстрілюють, в новинах пишуть, що в наш дім та в мій етаж прилетіло, а тато/мама і брат «поза зоною досяжності». Додзвонилась до сусідки, яка сказала, що вибух був в сусідній квартирі. Потім до тата - атомщика, який завжди казав, що з атомною ніколи нічого не станеться, вона захищена від всього…але «її не проектували від прямих влучань з російського танку, тому приготуй на всякий випадок йод, якщо що, то я тебе наберу»Ніч з 3 на 4 березня це мій страшний сон, який мені сниться стабільно і стабільно я прокидаюсь в холодному поту.Мені чудом пощастило не потрапити в окупацію, бо 23 лютого я поїхала на навчання в Одесу, але від усвідомлення, що я не встигла попрощатися…забрати свої речі…пофотографувати свій дім - мені погано.Я ненавиджу росіян щодня. Ненавиджу сильніше, ніж вчора. І так щодня. Я ненавиджу все російське. Ненавиджу, ненавиджу і буду ненавидіти все життя.Мені боляче гуляти рідним містом гугл картами. Мені боляче забувати рідні вулички. Я не памʼятаю, які шпалери були в моїй кімнаті. Мені боляче від цього.Я знаю, що енергетичну столицю Европи точно колись звільнять. Можливо це буде через рік, пʼять років чи десять, але я дочекаюсь.Мені просто хочеться повернутись додому хоч на день і я вас дуже прошу допомогти мені в цьому і задонатити на мою банку для 3 штурмової. Будь ласка, давайте закриємо її сьогодні❤️‍🩹🫂https://send.monobank.ua/jar/8aPcRt5NpY

Напевно мене тільки зараз догнало по емоціям, прийшло усвідомлення того, наскільки близько від мене прилетіло (два прильоти у двір, третій в будинок)Прийшло усвідомлення, що в сотні метрах від мене загинула людинаІ чесно, найстрашнішими були не самі вибухиНайстрашнішим було підійти до вікна, побачити зарево і думати куди б це могло прилетіти (це відчувалось, як в уповільненній зйомці)Чомусь думка про те, що це може прилетіти в твій дім приходить останньою і здається абсурдноюА потім найстрашніше - опускаєш погляд і бачиш людей, які вибігають з підʼїзду, бачиш у них на руках дітей, а потім хапаєш кота і біжиш в кімнату без вікон, бо чуєш, як падає ще один шахед, який тепер попадає не в двір, а в будинок.Ловиш себе на думці, що - відчувати, як трясеться будинок набагато страшніше, ніж чути звук вибуху. Найжахливішим є усвідомлення того , що шахеди не випадково запустили по житловій території, бо 3 штуки «випадково» не впадуть в плюс мінус одне місцеВже через пару хвилин приходить дивна думка про те, що згорів спортзал, в який я позавчора дивилась абонементи і постійно забувала записатисьІ «Аврора» в яку я завтра мала йти за стразами для макіяжів. І взагалі думати про макіяжі дивно, там же людина помирає зараз. Але відчуваєш себе безпорадною і взагалі не знаєш, що робити.Пишеш в чат будинку «чи потрібна там якась допомога?», але в чаті такі самі розгублені люди, які нічого не розуміють.А потім лягаєш спати і це відчувається ще дивніше. Типу, тут сталось ТАКЕ, а я просто лягаю спати, бо на завтра у мене плани, які не зміняться через якийсь там приліт в дім?У мене зараз настільки змішані емоції, що я просто не розумію, яку емоцію треба юзати в таких ситуаціях.

Я не розумію, як ця жінка може писати настільки різні книжки в одному жанрі!!! «Шпигунське узбережжя» 10/10🤯Сюжет: Меґґі Вілл, власниця ферми в маленькому містечку, розводить курей і вправно відстрілює лисиць. Хто здогадається, що свого часу жінка об’їздила пів світу? Адже вона... шпигунка. Труднощі з останньою місією змусили Меґґі вийти на пенсію і ретельно приховувати своє справжнє життя.Одного дня перед будинком пані Вілл знаходять труп. Жінка розуміє: це послання від ворогів з минулого, натяк, що наступною буде вона. От наскільки інтригуюче звучить анотація - настільки ж інтригуюча була книга🔥Тут групка пенсіонерів -шпигунів розбирається з наслідками останньої справи, яка вийшла з під контролю і поставила під загрозу життя всіх, хто до неї причетний 🫣*я не знала, шо читати про пенсіонерів так цікаво!Я люблю всі книги Тесс Ґеррітсен, але ця була настііільки насичена на сюжетні повороти, що я ледве не після кожної глави сиділа з відкритим ротом😧 Єдине, я брала її, як одиночну книгу, але виявилось, що я почала новий цикл😁ну нічо, про цих персонажів я з радістю прочитаю ще хоч 10 книг🥹Коротше, дуже дуже раджу!

Я вчора перед сном вирішила почати нову книгу і почитати буквально півгодинки…сама не знаю, як так вийшло, але я дочитала книгу менше, ніж за добу🫣«Обери мене» від Тесс Ґеррітсен і Ґері Бравер (пробач мене, Ґері Бравер, але я дізналась, що ти співавтор вже коли читала подяки😁)Чесно, анотація мені здалась занадто банальною і не те, щоб дуже цікавою, але мені просто хотілось почитати щось від Тесс Ґеррітсен, тому було байдуже, що саме починати:Терин Мур, студентку Університету Співдружності, знайшли мертвою: дівчина випала з вікна шостого поверху. На думку близьких, юна, талановита, приваблива Терин - остання, кого можна запідозрити у суїцидальних намірх. Досвід детективки Френкі Луміс також підказує: цей випадок не схожий на самогубство.Кожна нова знахідка все дужче заплутує слідство. Виявляється, Терин мала достатньо секретів, під вагою яких могла зламатися… Або ж хтось був зацікавлений у тому, щоб змусити її замовкнути назавжди. Але мене настііільки захопила ця історія, що я аж сама не очікувала 🫣Це одиночна книга і для мене вона прям не схожа на серію «Хірурга», бо було дуже багато розділів від персонажів книги в минулому і моментами я настільки починала переживати за їхні сімейні драми, що забувала про те, що це взагалі трилер і тут йде розслідування вбивства🔪 Це сподобалось, бо я максимально підключилась до персонажів і змогла прожити їхні історії і емоції на максимум 📚А ще ця книга змусила нормально так колихатись мій моральний компас, бо інколи мені аж самій хотілось, щоб з жертвою вже щось сталось та співчувала тим, кого в житті зазвичай засуджую🫣 думала про це перед сном, хоча зазвичай я про книгу забуваю, як тільки її закриваю!Фінал супер неочікуваний, але логічний і мотив зрозумілий, хоча зняла бал чисто за те, що до цього було нереально додуматись читачу. Я почала здогадуватись за 5 сторінок до того, як нам розкрили вбивцю і мотив😁Моя оцінка: 9/10, дуже раджу😋