Я вже трохи говорила про своє ставлення до перекладу та адаптації тексту, в якому згадуються росіяни, коли писала про «Хімію кохання» (можете тицьнути і почитати, якщо пропустили)Моє ставлення до того, що в українському виданні книжки Ріни Кент російську мафію замінили на італійську, — негативне (сюрпризів не буде🙂)🌺 І ні, це не тому, що я дуже тримаюся за «авторський задум» в тій частині, де пані Кент пише про росіян, і я, ну, знаєте, хотіла б про них почитати і українською 😐Ні. Я просто ілюзії не люблю. Мені не подобається, коли українському читачеві дають те, що йому буде легше проковтнути, в той час як на реальність це ніяк не вплине.😔У всьому світі ці книжки читали й читатимуть як історії, в яких російська мафія відіграє не останню роль. Можна, звичайно, закрити на все очі, вийти з інтернету і читати книжку з твердим переконанням, що там справді італійці, але ідея досить сумнівна, бо там, ну, не вони (яка я капітанка Очевидність).Крім того, для мене є різниця між ситуацією, коли авторка колись написала щось, що їй тоді здавалось нормальним, а потім переосмислила, припинила про це писати й пішла далі. І ситуацією, коли авторка продовжує писати про це і досі. Переписати минуле неможливо. Але припинити... чекайте, як я там казала минулого разу? о, займатись інтелектуальною мастурбацією на російську мову, культуру і історію... — цілком можливо.🐸І так, ви можете сказати, що її книжки класні, і що я кажу, що ми нічого без них не втратимо, відбувається лише тому, що я не розумію, що ми взагалі втрачаємо.І я з вами погоджусь — я майже не читала цю авторку, я не знаю її так добре, як знають ті читачі, які знайомі з її всесвітом, тому ці книжки для мене і не становлять особливої цінності — вони що є, що нема. Це правда, і було б по-дурному це не визнати. І, можливо, вона справді круто пише, але для мене це не перша авторка, від якої я відмовляюсь притримуючись думки, що світ не закінчується на авторах та авторках, які знову і знову повертаються до російської теми.😐На мою думку, простіше й чесніше — не тягнути в українську видавничу сферу тих, хто пише про російське, а потім адаптовувати це під нас. Книжок багато. Не обов’язково купувати права саме на ті, під які читачам треба буде стирати пам'ять, а самі книжки — перекроювати.Тому ні, заміна російської мафії на італійську для мене не вирішує проблему. Мені б хотілося, щоб видавництва не підчищали текст під наш комфорт, а просто не приносили на полиці те, що доводиться так старанно відмивати ще до виходу.#питання_відповіді