#choopeekrearstoriesПісля того як мене привезли в палату потрібно було зробити лише один квест - перелізти з каталки на ліжко. Процедурка не складна, але коли в тебе толком не роблять ноги - то це не так вже і легко. Але за допомогою двух медсестер я з цим впорався. Мене просто перевернули як налісник. І такого всього голенького з пошматованою дупою (і смішна наліпка на сраці типу повʼязки) вкрили одіяльцем. Вручили мені качечку-базову версію (2 літрова каністра пластмасова) і суворо наказали спробувати сходити до вітру до вечора. Інакше поставлять катетера.І наче ж нічого складного - сходити до вітру, еге ж. Але - ти толком тіло не відчуваєш, організм весь підібрався і счепився щоб не обісцятись і не обісратись. І якось зконцентруватись на водоспаді не дуже то й виходить. Ну і здоровенний тампон в сраці не те щоб додає бажання ходити по малому. Спершу повернулись ноги, потім почав приходити біль, потім відчув дупу, потім - член, і в самому кінці прийшов БІЛЬ. Знеболююче таке враження що не працювало взагалі. І з безчюствєнной скатіни я перетворився на дуже таку чуттєву особистість. Ніхто не скаже що в мене почуттів нема і шо я - казьол. Як мінімум біль я був здатен відчувати. Сокамерники… товариші по палаті радили матюкатись, говорити, лупити в стіну. Більшість з них це відчула нещодавно. І ділились порадами. Медсестри регулярно приходили і питали як справи. Раз в 4-5 годин штрикали мені ще знеболювального. Я кілька разів дзвонив поговорити з Пташечкою, хоче брати по геморою мене відмовляли. Бо коли болить то шанс наговорити зайвого досить високий. Але наче обійшлося. Окрім болю. Боліло так що хотілось вити, і я вив, хотілось стогнати, і я стогнав. Десь в 22.00 мене просто вирубило від болю. Сопалатники потім розповідали що я раптово замовк і вони пішли подивитися чи я живий і дихаю. Наче був живим. Вночі прокинувся від того що воно знов болить. Але покликали медсестру і вона вколола знеболювалку. І за півтори години біль став стерпним.На наступний день, на ранковому огляді, лікар порадив починати їсти. Перші спроби були досить невдалими і мене рвало. Але до вечора поустило. Також періодично відчував слабкість під час піших прогулянок. Та й загалом не дуже то я і відновився на момент написання тексту. Але головне - біль пішов. Тобто - жахливий біль пішов. Воно просто сильно боліло і перші 3 дні кейвер і йому подібні тобі спамлять по кулдауну. Потім - на вимогу і за потребою.А далі особо нічого розповідати. Почалося рутинне відновлення після операції. Катетера мені на 3й день зняли. І лишався лише квест з пос… зі стулом. Щоденна клізма була вельми болісною, але результата не було. Зі слів лікаря - тра хєзати щоденно і тоді дупця заживе норм. Якщо не їсти, не хєзать і не мазюкать мазьок- то заросте як скважина для монет. І піде гомно стрічечками (так от звіжки беруться лакричні палички!!!) і доведеться операцію робити повторно.Перший похід на горшок увінчався успіхом на четвертий день. Організм об’явив що пора сну сну і все пішло штатно. Відчуття - наче вичавив з себе йоршика для чистки патронніка. Потім одразу ж паяєш собі знеболку і годину скулиш і відчуваєш себе зґвалтованим. Болить просто пекельно. Наступні походи на горщик вже простіші. На 6й похід - вже майже непогано. Але не подумайте що “майже непогано” це “майже не болить”. Перші рази ти верещиш на параші і ладен станцювати ламбаду і відсмоктати Сатані щоб це припинилось і біль пішов. На 6й похід - лише болить як сатана, і то більше після ніж під час.Дієта - не шибко складна. Головне пити більше води і поменше їсти хуйні. Можна дієту похєрити, але тоді буде високий ризик повтору гємору через погане зцілення. Тому я паїнька, і піцу хоч і дуже хочу, але не їм. Важкого не беру, рух зменшив до мінімуму. Лібідо забилося в куток і звідти сичить. А загалом - норм. Думав буде гірше. Постопераційні процедурки робити самому собі можна, але в перші дні після виписки (на 7й день після операції) це перевіряє характер і мужність. Бо робити самому собі боляче - досить важко.