Які пригоди - такі і історії. Далі буде 2-3 історії про мої пригоди з здоровлям. Вуйни нема - вимбачте. Кому неохота читати про те що таке геморой - не читайте. Решті - смач... приємного читання)#choopeekrearstoriesЧастина першаІдея прооперуватись у мене була в голові досить давно. Роки 2 як. По перше піхота заєбала в доску і хотілось у відпустку, а там мо лікування затягнеться і виженуть. По друге - піхотний недуг дарований мені ще в 14м році що зветься гемороєм не те щоб додає радощів в житті. І поки він ще на 1й стадії - то якось і пофігу. Ну посрав кров'ю, свічками дупу погодував з тиждень і норм.2а стадія теж нічого особливого. Те саме що і перша, але гємор, паскуда, вивалюється назовні. Певно хоче військове вітання тобі віддати. Ну і окрім того що кровить ще й досить суттєво болить.І ось десь на 2й стадії я і задумався що нада шота рішать. Походи по лікарям були однотипними: всі казали шо до операції ти ще не готовий. Чого ото його різати здорову сраку?! Яку ж здорову, заперечував я. Життя ж не дає?! Свічечку, детралексіка і німесільчик, одказували лікарі. Рано ще.В общім завафлитись від піхоти через гємор не вийшло.А коли я вже перевівся в тили, організм видихнув і включив режим - пора лікуватись. Спина послала нафіг першою, але там діло було копійчане. Стоматолог зробив зо кілька зубів і цей гештальт я теж закрив. Але це все була прелюдія до пробудження прадавнього зла що дрімало і чекало на слушну нагоду. Атлант розправив плечі, Ктулху виліз з Р'льєху - обирайте на свій смак.Боліло так, що очі лізли на лоба. Свічечки і весь стандартний комплект робили біль стерпним, але інколи тебе радувало щось новеньке. Кожен похід на горшок сприймався як добровільна екзекуція. Дуже прикрим був той факт що я тоді ще й був у відрядженні і якось не до лікарів. І ото сидиш на зустрічі - очі по 50 копійок, страшно на доповідаючого дивишся і крутишся на табуреті як вуж на сковорідці. І не так як в юності - що ерекцію ховаєш, нєєєєєє. Ти просто не можеш всидіти на місці. Тебе постійно щось їбе.І якщо раніше друзяка-гєморяка мучав з тиждень, то останнього разу ця веселуха розтяглася на місяць з гаком. І я зрозумів що пора. Пора знов ініціювати проєкт "Операція Чорний Вхід".Частина 2Багато людей довго шука лікаря, мучається вибором, тіранить знайомих... я зазвичай роблю простіше: обираю перший вподобаний мною запропонований варіант (щоб я так снарягу і ігри вибирав, ага -.авт). Я дуже часто йду на повідку долі, вона мені або підсуне що мені треба, або вб'є. Поки якось канало. І далі канатиме (ніт, але я дуже на це сподіваюсь).І ось - день повторного огляду, жменька аналізів і я вже лежу в койці лікарні в відділенні проктології. Вся палата - новопоступивші. Всім весело і цікаво. І Ось, по одному, нас почали возити на оперейшн. Заходе лікар, каже - давайте шановний, гоу на операцію. І розказує по дорозі в свій кабінет все що там він зі мною робитиме. Що мовляв місце інтимне, болітиме потім страшно, реабілітація довга, і давай навалювать контенту чому і як це взагалі все треба. Мені чесно похуйовіло: слухати як тобі різатимуть очко - неприємно. Дуже неприємно. Жмурів по посадкам тягать було веселіше, їй богу. Гаряча тепла хвиля закипіла всередині голови і плавно розійшлася всім тілом розповсюджуючи параліч. Руки не рухались, голова відмовлялась думати, ноги перестали тримати.Там, на війні, ти був сам творець своєї долі, з поправкою на фарт, а тут... бааа баааа і під ніж. Лікар ввічливо звільнив мені своє місце, я присів. Понюшкував нашатирчіку. Тєму з нашатирем я так і не зрозумів: він не роздупляє ніфіга, просто хочеться пошвидше втекти від цього смороду. Відлякувачка. Turn undead, блядь. Попідписував папери що я не проти операції, і що якщо я раптом вмру - ну то значить буває. Ну, хоч тут нічого нового. 15 лямів звісно не виплатять, це трошки прикро.