Картина з минулого посту обрана не випадково.Майже 70 років тому вона стала головною "піддослідною" в одному з найвідоміших експериментів про те, куди й чому дивляться люди, і відповідь на питання "хто керує вашими очима" ховається прямо в ній.Це картина "Не чекали" Іллі Рєпіна, українського художника, що народився на Харківщині, неподалік Чугуєва. У 1950-х фізіолог Альфред Ярбус захотів буквально побачити, куди скерований погляд людини. Він вигадав цікавий спосіб: до ока кріпилася крихітна лінза з дзеркальцем, від якого відбивався промінь світла — і виробляв траєкторію погляду просто на фотопластинці. Далі Ярбус садив людину перед цією самою картиною "Не чекали" Іллі Рєпіна і щоразу ставив різні запитання. Потім дивився на "карту погляду", яку малювали очі.Через деякий час Ярбус зміг побачити, маршрут погляду людини щоразу геть інший — він залежав від запитання:1. Хто цей чоловік? 2. Як довго не було цього чоловіка? 3. Які відносини з цим чоловіком? Кожного разу людина вибудовувала зовсім іншу траєкторію погляду: одне око, одне полотно. Та досить змінити питання в голові — і весь шлях погляду стає іншим.Таким чином Ярбус дійшов висновку, що більшість наших рухів очей — не рефлекси. Здебільшого око працює не як камера, що знімає все підряд, а як інструмент, який ми наводимо туди, де сподіваємось знайти щось потрібне. Тобто керує переважно не світ перед нами, а питання, яке вже сидить у голові:джерело загрози?соціальні сигнали?головний об’єкт?порушення очікування?потрібна дія?ціль пошуку?_______І що для мене найцікавіше: мозок шукає пріоритетний об’єкт, який за поставленою задачею має дати найбільше інформації для аналізу. Саме тому питання про стосунки з цим чоловіком у більшості запускає аналіз облич інших учасників картини: їхні погляди, напруга, пози й реакції стають найрелевантнішим способом зрозуміти, ким він є для них.