Вчора перед сном були цікаві роздуми:Частина нашого дорослішання йде шляхом набуття нового досвіду, але в певний момент ми починаємо втрачати ті зв'язки, які колись для нас були новими — й мене збентежило, що літні люди, які вже втратили майже всіх хто ріс та жив з ними в один час, вони втрачають велику частину себе.Ті жарти, спогади, дрібні деталі життя більше неможливо відтворити, бо немає тих, хто був їхнім носієм разом із тобою. Історія не зникає повністю, але вона втрачає об’єм, стає одновимірною, бо більше немає з ким її розділити і перевірити.І це створює дивний ефект, ніби твоє минуле продовжує існувати, але перестає бути живим. Воно стає схожим на архів, до якого маєш доступ тільки ти один й через це поступово втрачається відчуття реальності цих подій. Як я зміг зрозуміти, то це нормальний процес, який є частиною значно складнішого процесу — старіння.  Але тут виникло ще одне цікаве запитання.Якщо ти ще молодий, але вже втратив значну частину людей, з якими була пов’язана твоя історія — що робить це з тобою?