Чотири програми та одне ректорське крісло. Що кандидати пропонують КНУ на п'ять наступних років?

Нарешті — обіцяний розбір програм:)

Ми прочитали програми всіх чотирьох кандидатів і порівняли їх за однаковими критеріями. Оцінювали саме написане та обіцяне.

Чому? Бо виконання передвиборної програми можна перевірити за її конкретними пунктами. З’ясовувати через п’ять років, що кандидат «насправді мав на увазі» на передвиборчій зустрічі ніхто не буде.

Із Бугровим цей шлях уже проходили, довівши невиконання більшості пунктів з його ректорського контракту.

З програм добре зчитується спеціалізація кандидатів: Ганна Толстанова найкраще деталізує науку, Ксенія Смирнова — міжнародну співпрацю. Валерій Копійка предметно конкретизував загальноуніверситетські реформи. Олександр Корченко (єдиний кандидат з-поза КНУ) пропонує переважно загальні управлінські зміни.

У Валерія Копійки — найкраща програма серед цих чотирьох.

Найкраще розписані стратегія, партнерства з бізнесом і зовнішніми установами, якість освіти та розвиток кампусу. Є перелік завдань першого року: аудит, перегляд звітності, черговість ремонтів, електронні послуги та фінансова децентралізація. На основі цього можна буде чітко оцінити результати першого року каденції.

Кампус і безпека — мабуть, найсильніша частина програми. Є критерії черговості ремонтів, перевірка укриттів, резервне живлення та робота підрозділів під час криз (ймовірно взимку та під час обстрілів). У розділі про студентів передбачено участь ОСС у визначенні бюджетних пріоритетів. Це конкретніше, ніж обіцянки «підтримувати студентів» з інших програм.

Але найкраща серед чотирьох — далеко не найкраща з університетських програм, які ми бачили. Часто з програми незрозуміло, як саме досягатимуть цілей і чим оплачуватимуть обіцяне. Значну частину дедлайнів, показників і фінансування тільки планують визначити. Проблеми відзначені влучніше, обіцянки дещо конкретніші, але готового плану виконання все одно не видно.

Толстанова — найсильніша в науці та роботі з працівниками.

Її наукова складова трохи випереджає Копійку й помітніше і Корченка, і Смирнової. У цій програмі найкраще видно розуміння повсякденних потреб дослідників, наукової інфраструктури та відкритої науки.

Варто віддати належне й кадровому блоку. Толстанова прямо говорить про проблематику коротких контрактів, роботи на частину ставки за повного навантаження та підтримку працівників із дітьми. У Копійки ця частина дещо слабша, а у Корченка та Смирнової опрацьована ще менше.

За освітою Толстанова також серед сильніших. Натомість стратегія виконання, фінанси й управління суттєво відстають від її наукових і кадрових пропозицій. Багато бажаних змін, мало пояснень щодо їхнього масштабу, вартості та строків.

Корченко — переважно середнячок.

У фінансах він приблизно на рівні Копійки: пропонує аудит, зрозумілі правила розподілу коштів і фінансову самостійність підрозділів. Є конкретні пропозиції щодо прозорості вартості гуртожитків і правил поселення. Це варто зарахувати йому в плюс.

Проте в більшості великих напрямів програма не вирізняється. Стратегія, наука, кампус і цифровізація — відносно посередньо. Освітній блок в його програмі відверто найслабший: оновлювати програми й залучати практиків правильно, але цього замало для пояснення, яке бачення змін якості навчання.

Загалом його програма близька до Толстанової за підсумковою оцінкою. Тільки в Толстанової виразніші сильні сторони, а в Корченка більше напрямів, виписаних приблизно на одному середньому рівні.

Смирнова — сильний міжнародний напрям, найслабша програма загалом.

Спільні курси, програми, керівництво аспірантами, міжнародні лабораторії та дослідницькі об’єднання описані досить змістовно. Саме міжнародна співпраця в неї одна з найкращих серед усіх кандидатів.

Але фінанси, кадрова політика, студентське самоврядування та повсякденне управління майже не деталізовані. У розділі про кампус переважно перелічено потреби. Строки, ресурси й показники вона тільки обіцяє визначити в майбутній дорожній карті.

Тому після прочитання залишається надто багато запитань про те, як вона пропонує керувати всім університетом. Можливо, відповіді є, але в програмі їх не вистачає.

Спільна проблема всіх — управління та виконання обіцянок.

Недостатньо пояснено, як незалежно розглядатимуть скарги на адміністрацію, захищатимуть студентів і працівників у конфліктах із керівництвом. Із цифровізацією трохи краще у Копійки, але загалом цей важливий в умовах дистанційного навчання напрям теж, на жаль, не вражає.

За нашими 50 критеріями оцінки програм вийшло так:
• Копійка — 6/10
• Толстанова — 4,8/10
• Корченко — 4,4/10
• Смирнова — 3,4/10.

Копійка попереду, але його перше місце не скасовує головної претензії до всіх чотирьох: надто часто доводиться самим здогадуватися (часто безрезультатно), звідки візьмуться гроші й як обіцяне буде зроблено. А після історії з Бугровим хотілося б мати менше простору для пояснень, чому написане знову залишилося на папері.