Лукашенко заговорив про «культурний геноцид». Але, як завжди, не про тойВиступаючи на відкритті «Слов’янського базару» у Вітебську, Лукашенко знову згадав Другу світову війну — і цього разу заговорив про втрату культурної спадщини:«Я не буду говорити про страшну ціну Великої Перемоги. Не буду про те, скільки загинуло талановитих людей… Але скажу про шкоду, яку окупанти завдали нашій культурі. Це десятки тисяч реліквій — хрест Єфросинії Полоцької, слуцькі пояси, ікони, книги… Це була спроба знищити народну основу».Складно не погодитися з цими словами. Але водночас — неможливо не згадати, про що він мовчить.А мовчить Лукашенко — випускник істфаку — про справжній культурний геноцид, організований НКВД у 1937-му. Про чорну ніч у Мінську, коли сталінські кати розстріляли понад 130 білоруських письменників, художників, науковців — цвіт нації, що міг би стати її духовним фундаментом.Мовчить і про інші масові репресії, які без сліду знищували ту саму ідентичність, за яку він тепер нібито турбується.Але важко говорити правду, коли твої герої — це Сталін, а не Купала. І коли твоя держава продовжує розстрілювати культуру — вже у ХХІ столітті.