ЦБК

Сьогодні Україна застосувала пакет санкцій проти Олександра Лукашенка, і ми значно активізуємо протидію всім формам його сприяння вбивствам українців. Будемо працювати з партнерами так, щоб це мало глобальний ефект. У другій половині 2025 року на території Білорусі росіяни розгорнули систему ретрансляторів для управління ударними дронами, що збільшило можливості російської армії завдавати ударів по наших північних областях – від Київщини до Волині. Частину ударів, зокрема по енергетичних обʼєктах і залізниці в наших регіонах, росіяни не змогли б завдати без такої допомоги Білорусі. Більш ніж 3 тисячі підприємств Білорусі поставлені на службу російській війні та постачають техніку, обладнання і компоненти, які віднесено до категорії критично важливих. Зокрема, це й компоненти для виробництва ракет, які тероризують наші міста й села. Триває й розбудова інфраструктури для розміщення на території Білорусі ракет середньої дальності – «орєшніка», що є очевидною загрозою не тільки для українців, але й для всіх європейців. Олександр Лукашенко не тільки надав територію Білорусі для «орєшніка». У минулому році підприємства країни постачали Росії критичні вузли, компоненти та механічну базу для цієї зброї. Це триває і в 2026-му.Олександр Лукашенко вже доволі давно обмінює суверенітет Білорусі на продовження особистої влади, допомагає росіянам обходити санкції світу за цю агресію, активно виправдовує російську війну, а тепер ще й збільшує свою власну участь у масштабуванні та затягуванні війни. За це будуть особливі наслідки.

Нове розслідування Dallas показує, як Білорусь після 2022 року стала ключовою ланкою обходу міжнародних санкцій для російського військово-промислового комплексу.Попри жорсткі обмеження та внесення Мінського автомобільного заводу (МАЗ) до списку SDN США, підприємство не згорнуло діяльність, а перебудувало схеми постачання. Критично важливі компоненти закуповуються через мережу посередників і логістичних центрів, а фінансові розрахунки ведуться в обхід західної банківської системи — зокрема в китайських юанях.Розслідування фіксує ключову роль Китаю як транзитного хабу та задокументовану співпрацю білоруських структур із підприємствами Північної Кореї. Постачання компонентів з КНДР здійснювалися через китайські компанії-«обгортки», що є прямим порушенням резолюцій Ради Безпеки ООН.Як ілюстративний кейс журналісти наводять приклад білоруського інженера й менеджера із закупівель Олексія Адамовича — одного з технічних посередників, які забезпечують роботу цих схем на операційному рівні.Санкції, зосереджені лише на корпораціях і формальних керівниках, не зупиняють війну. Поки операційні мережі залишаються поза фокусом, Білорусь дедалі глибше інтегрується в російську воєнну машину.

Лукашенко знову «ні в чому не винен» — і просить світ його врятуватиКоли повітряні кулі з контрабандою летять у Литву — винна Литва. Коли мігранти штурмують кордон ЄС — винен Євросоюз. А коли «шахеди» атакують Київ — звісно ж, винна Україна. Таку логіку Лукашенко вкотре продемонстрував на Євразійській конференції з безпеки, де заявив, що він «нікому нічого не винен» і що «рятувати його має весь глобальний світ».«Ми не вважаємо себе винними в погіршенні відносин із Заходом», — заявив Лукашенко, пояснивши, що завжди проводив «миролюбну політику».На його думку, винні всі сусіди — від Литви до Польщі. Литва, яка днями закрила кордон після інцидентів із метеозондами, стала новою мішенню звичних звинувачень.«І привід придумали абсурдний — повітряні кулі. Навіть для такої маленької країни це дріб’язково», — обурився Лукашенко.МЗС Білорусі вже встигло пояснити, що «ніякої надзвичайної контрабанди немає» — лише звичайна, мовляв, вона літала завжди. Тож, на думку режиму, ображатися нема на що.Такий самий сценарій нещодавно спостерігався і з Польщею — з тими самими звинуваченнями, мігрантами й «необґрунтованими санкціями». Лукашенко вкотре натякнув: готовий «захищати Європу від мігрантів» лише в обмін на скасування санкцій. «Ми не будемо захищати Євросоюз із петлею на шиї. Санкції — це петля на шиї білоруського народу», — заявив він. Не маючи що запропонувати, Лукашенко знову торгує тим самим «миролюбством» і старими ідеями «глобальної угоди» — навіть з апеляцією до підходу Дональда Трампа. Та поки що ніхто цю «угоду» не купує — навіть сам Трамп, на якого Лукашенко тепер ображається.«США можуть розігрувати спектакль у ставленні до Росії», — сказав він.У підсумку Лукашенко знову залишився сам із вимогою «об’єднатися проти Заходу». Але серед усіх учасників конференції підтримала його лише Північна Корея. Решта відверто не поділили ентузіазму «глобального рятування».

Система зжирає своїх: у білоруській в’язниці помер прихильник Лукашенка та війни проти України48-річний Георгій Семьонов, відомий дописувач доносів і пропагандист, який колись служив режиму, загинув у тому ж репресивному механізмі, який сам допомагав зміцнювати.Під час протестів 2020 року він двічі викликав міліцію на сусідів за біло-червоно-білий прапор, сам стояв під червоно-зеленим і записувався до кола фанатів Лукашенка — спільноти «Спектр», що марила змовами, ненавиділа Захід і сумувала за СРСР.Після початку повномасштабної війни Семьонов став відкритим прихильником Кремля, поширював російську пропаганду і підтримував агресію проти України. Але у 2024-му «система» дісталася й до нього — звинуватила в «реабілітації нацизму», «розпалюванні ворожнечі» та «образі влади».Його ім’я з’явилося у списку «екстремістів» МВС із позначкою «відбуває покарання». Тепер — у зведеннях про смерть у тюрмі.Жодних подробиць офіційно не оприлюднено.Але історія Семьонова показує головне: білоруський репресивний апарат не розрізняє, хто за, а хто проти — він просто пожирає всіх, хто опиняється всередині. Любителі поширювати проросійські наративи можуть так само опинитися в зоні ризику, як і свідомі білоруси.

Мінськ шукає вихід із ізоляції — але робить це нишкомБілоруська влада намагається «розморозити» відносини з ЄС, однак не через офіційні дипломатичні канали. Як повідомляє Reuters, посол Білорусі при Святому Престолі Юрій Амбразевич провів у Парижі серію закритих зустрічей з європейськими дипломатами.За даними агентства, Амбразевич намагався переконати співрозмовників, що Мінськ хоче «вийти з політичної ізоляції» та може стати «посередником» у переговорах між Росією й Україною. Іншими словами — Лукашенко сподівається використати тепліший клімат у відносинах із США, аби схилити Європу до послаблення санкцій.Однак сам вибір емісара викликає питання: чому «розморожуванням» займається не міністр закордонних справ, а посол у Ватикані?Дипломати в Брюсселі сприйняли ці сигнали скептично. Адже Мінськ і далі проводить спільні навчання з Росією, продовжує репресії проти опозиції та мріє про нову атомну станцію, що мала б живити окуповані РФ території України.Reuters зазначає, що головна мета Лукашенка — домогтися зняття санкцій із білоруського калію та повернути доступ до портів Балтики. Тобто не про політику миру йдеться, а про гроші.За фасадом «дипломатичних ініціатив» — усе той самий цинічний розрахунок: продати «нейтралітет» у обмін на валюту.

Кава під наглядом. Як міліція взялася «наводити порядок» на заправкахУ Білорусі тепер навіть черга на АЗС — питання державної безпеки. Після наради з урядом Лукашенко наказав міліції «навести порядок» там, де водії занадто довго п’ють каву. Замість вирішувати економічні проблеми чи говорити про якість послуг, режим вирішив — усі питання дисципліни розв’язує дубинка й рапорт.Так народився черговий абсурд білоруської вертикалі: бізнес-процеси тепер контролюють не менеджери, а силовики. За кілька годин після вказівки створили «рейдові групи» — щоб стежити, хто скільки стоїть біля колонки й чи не замовив, бува, хот-дог.Ідея проста: якщо підлеглі не справляються — пристав міліціонера. Якщо є черга — постав пост ППС. Якщо не працює каса — виклич патруль. Система, що не здатна працювати без контролю, розмножує контроль нескінченно.Але вся ця «турбота про громадян» — лише декорація. Насправді влада боїться паніки через дефіцит пального в Росії, боїться втратити контроль навіть у дрібницях. І тому звична реакція — не довіра, а примус.У країні, де без нагляду силовика не може нормально працювати навіть заправка, годі чекати зупинки репресій. Це не держава, а каральна адміністрація, яка підміняє управління наглядом. І поки замість реформ на кожну проблему відряджають лейтенанта з паличкою — «порядок» у Білорусі так і залишатиметься суто поліцейським.

Лукашенко знову заговорив про «велику угоду» зі США.І не просто так — його, здається, вперше по-справжньому підтискає час.Поки у Вашингтоні обговорюють можливість передачі Україні «Томагавків», білоруський диктатор раптом вирішив заявити, що готовий «піти на поступки» й навіть «повірити американцям на слово». Хоча ще недавно він зневажливо називав їхню політику «просуванням псевдодемократичних цінностей».Це раптове просвітлення трапилося на «великій нараді з міжнародних питань», куди Лукашенко зібрав прем’єра, голову адміністрації, генпрокурора, секретаря Радбезу й очільника КДБ. Міністр закордонних справ туди не потрапив — був зайнятий у «русі неприєднання». Символічно: у «великій зовнішній політиці» Лукашенкові зовнішня політика більше не потрібна.Ще влітку Трамп говорив із ним про можливу «велику угоду», яка передбачала звільнення понад 1400 політичних заручників. Лукашенко ж вдавав, що не розуміє натяків, чекаючи «щедрішої пропозиції». Тепер він, схоже, усвідомив: якщо не погодитися зараз — далі ніхто нічого не запропонує.Американці більше не бачать у ньому «посередника до Путіна».А загроза передати «Томагавки» Україні чітко сигналізує: Лукашенко більше не корисний навіть як канал зв’язку.Він сам це відчуває. І тому повторює — «ми готові зробити перші кроки».Не з доброти, а з відчаю. Бо час «великої угоди» для нього справді спливає.А в цьому світі, як показує історія, добрим словом і «Томагавком» можна зробити значно більше, ніж просто добрим словом.

Крах російських перевезень — наслідок ізоляції, що б’є і по БілорусіРосійський ринок автоперевезень стрімко котиться в кризу. Через падіння ставок, подорожчання пального, санкції та відсутність замовлень тисячі компаній уже збанкрутували. За перше півріччя 2025 року виручка галузі впала на 5%, хоча вантажообіг формально зріс — тобто фури їздять більше, а заробляють менше.Причини очевидні: це прямий результат політичної ізоляції та відрізання від європейських ринків. Коли замість стабільної співпраці з ЄС Кремль обрав агресію і шантаж, логістика втратила свій головний напрям — західний. Раніше тисячі рейсів ішли до Польщі, Німеччини, Литви; тепер дороги ведуть у глухий кут.Проблема системна: витрати ростуть, тарифи падають, кредити недоступні, а третина перевізників уже працює «в мінус». До кінця року ринок може втратити ще до 15% компаній — наслідок не економіки, а політики.Для Білорусі це — не просто сусідський обвал, а удар по власних ланцюгах постачання.По-перше, зростуть витрати на доставку. Менше машин — вищі тарифи. Для експортерів, які возять товари до Сибіру чи Поволжя, це означає плюс 10–15% до вартості логістики.По-друге, впаде транзит. Закриті європейські коридори зруйнували колишні маршрути, і через Білорусь проходить дедалі менше потоків — менше роботи для складів, брокерів, сервісів.По-третє, ризик банкрутств спільних компаній. Багато білоруських перевізників мають російські «дочки» — їхня фінансова смерть потягне за собою білоруських партнерів.Режими, що воюють із сусідами, рано чи пізно починають воювати з власною економікою. І криза російських перевезень — лише чергове нагадування, якою ціною обходиться «вставання з колін» і розрив із Європою.

Лукашенко переписує власну історію — тепер він «за мир» і «за діалог»Останнє інтерв’ю Лукашенка американському журналісту Time виглядає не як політична заява, а як сеанс самовиправдання.Диктатор, який роками таврував Захід ворогом і дозволив Путіну використовувати територію Білорусі для нападу на Україну, тепер говорить про мир, розсудливість і необхідність діалогу зі США.Лукашенко намагається переконати світ, що він — «посередник», який «не хотів війни» й навіть «попереджав» Путіна. Але історія пам’ятає, як саме з білоруських аеродромів і доріг у лютому 2022-го рушили колони російських військ на Київ.Це не посередництво. Це співучасть.Тепер, коли путінська система тріщить, Лукашенко намагається знову стати «корисним» Заходу.Не реформатором, не демократичним партнером — просто тим, із ким зручно домовлятися.Він торгується за власне майбутнє, пропонуючи забути, що було.Але забути — неможливо.Сотні політв’язнів, десятки тисяч репресованих і участь у війні проти України — ось його справжній портрет.Інтерв’ю з Time — це не зміна політики, це лише спроба продати світові нову версію старої брехні.

Білорусь ризикує залишитися без бензину, виконуючи наказ КремляПоки російські НПЗ горять і зупиняються під ударами українських дронів, Лукашенко знову грає роль «рятівника брата». Кремль поставив ультиматум: віддавати майже весь білоруський бензин на потреби Росії.Російський віцепрем’єр Новак уже заявив, що Москва планує щомісяця купувати в Білорусі до 300 тисяч тонн бензину. Але ця «допомога» загрожує самим білорусам: двох НПЗ просто не вистачить, щоб одночасно забезпечити і себе, і російський дефіцит.У минулі роки Білорусь виробляла близько 350 тисяч тонн бензину на місяць, із яких 90–100 тисяч тонн споживала сама. Якщо тепер віддавати 300 тисяч Росії, бензину може не вистачити навіть для внутрішнього ринку.Те, що раніше давало країні валюту й бюджетні надходження, тепер просто зливається в баки російських танків. Лукашенко, який колись мріяв бути «великім нафтовим трейдером», остаточно перетворився на службового заправника Кремля.І якщо нині білоруські заправки ще працюють у звичному режимі, то вже восени ситуація може різко змінитися. Бо коли чужа війна стає важливішою за власну економіку — кінчається не лише бензин, кінчається державність.