​​Неочікувано дуже приємне відкриття в нашій літературі. Доннечанка Анна Грувер і «Її порожні місця», видані ще в 2022-му у ВСЛ. Емоційно поліфонічний роман-дорослішання, в якому зплітаються життя 14-річної Ані Дерман, яка тікає з дідусем від війни з Донецька до Вінниці, і Сари Берг, юної єврейки, яка в перші роки другої світової веде щоденник та створює колажі, яким випаде згодом стати зразками справжнього мистецтва.Чуттєвий, гострий текст про проживання травми, болю, про вимушене вигнання і самотність, які дезорієнтують, позбавляють відчуття тяглості, і водночас - досвід минулих поколінь, який нікуди не зникає. Треба мати значний рівень відваги, аби декілька сторінок описувати як поламана підлітка робить мінет під час зґвалтування своїм вчителем. Попри певний сумбур, сюжетну нереалізованість окремих ліній та героїв + часто характерне для дебютних книг бажання розповісти про все, виплюснути на читача всі свої і не лише свої досвіди, текст лишає глибокий післясмак. Якщо вам до смаку натуралізм і маргіналізм Чака Паланіка, Любко Дереша часів «Наміру», поетична побутовість Артема Чеха і депресивні душетерзання Сильвії Плат, зверніть увагу.