Наскільки непереконливим здався мені попередній фільм Алекса Гарленда про громадянську війну в штатах, настільки зайшла його нова колаборація з ветераном Реєм Мендосою для А24. Ірак, 2006, загін американських морпіхів, які осідають в одному із будинків, побут зі пересциками в пляшки, недолугі жарти, бойовики Аль-Каїди й пекло, яке чекає на них от-от… З контузіями, розірваними ногами, кривавою гущею з тіл та свинцю і абсолютним нерозумінням того, чи вдасться вижити хоча б комусь. Вийшла моцна антивоєнна драма, позбавлена прямого політичного контексту, надміру художності та типової для голлівудського кіно про війну патетики - гіперреалістична, тактильна, пронизлива. Протокольна, в контексті бойових дій і такмеду. Комусь - певен! - бракне чіткої полярності в історії - хороші-погані, свої-чужі, але повірте - тут все ок і без цього. Знімали Warfare разом із ветеранами війни і безпосередніми учасниками тих подій, що лише додає ваги історії. + Більш ніж промовиста наочність про те, як за ці двадцять років змінилася війна. З дронами, ребами і тд.Раджу.