Це чудова життєствердна історія. Авторка з неймовірною повагою пише про кінець довгого життя, яке було сповнене і хорошого, і поганого.

#прочитала «Збірка її жалів»
⭐️⭐️⭐️⭐️

Кловер працює доулою смерті: залишається з людьми в останні години, тримає їх за руку й записує останні слова у три зошити — «ЖАЛІ», «ПОРАДИ» та «ЗІЗНАННЯ». Вона вже допомогла померти майже сотні людей, але досі не прожила власну втрату.

Спочатку Кловер доволі закрита, відсторонена й самотня. Вона ховається у своїй роботі, квартира заставлена речами дідуся, і замість того, щоб змінювати щось у своєму житті, вона втілює бажання і шкодування людей, які померли. Наприклад йде кататися на роликах, купує щось, вчить іншу мову тощо. Бо чужі жалі значно безпечніші за власні.

Ближче до середини книжка стає добрішою до читача (бо спершу трошки я, наприклад, жувала скло), героїня поступово починає відкривати життя з інших сторін. І спостерігати за цим дуже трепетно.

Смерті тут багато, але після книжки страшенно хочеться жити, і як радить одна з героїнь, «розсудливо безросудливо».

п.с. я розмію тригерність теми смерті, бо наші реалії дуже відрізняються від «нормальних». Але читаючи я не помітила нічого, що якось може двозначно читатися чи ранити нас з вами.