Книжкові історії 🏳️‍🌈 | Закрила книжку і подумала, що це ідеальне читання для ранньої весни ✨«...

Закрила книжку і подумала, що це ідеальне читання для ранньої весни ✨«Ламання гілки» — Олеся Богдан #Прочитала ⭐️⭐️⭐️⭐️Історія про дорослішання дівчинки. Лірична повість-колаж. Починається з того, що жінка повертається до річки свого дитинства, до верби, до першого кохання, до ран, які не загоюються. Сюжету як такого немає. Це потік свідомості і снів.Олеся Богдан говорила в інтерв'ю про те, що чим далі її героїня занурюється у пам'ять, тим більше текст розривається зсередини — думки плутаються, сни переплітаються з дійсністю. Авторка також додає, що «пам'ять хитка не тому, що ми пам'ятаємо неправду, а тому, що ця правда завжди різна». Тому героїня й сумнівається. Тому спогади вислизають. Тому так важко знайти те саме місце на березі річки зі спогаду дитинства — бо все навколо змінилося. Або змінилася вона.В цій історії «слова» стають окремими героями, мають феноменальну силу, наприклад вони оживлюють річку. Героїня грає в словесні ігри на межі шаманізму. Аби пішов дощ — треба загадати слово на літеру Д і сказати його вголос. І дощ іде. Ословити те, що болить — вже частина зцілення. Але герої мають напружені стосунки зі словом, і часто буквально не здатні поговорити. Читати книжку варто з однією установкою: я в голові авторки. Якщо щось впізнаю, якщо мені тут комфортно — книжка моя. Це читання для тих, хто не боїться тексту-потоку свідомості. Для кого рання весна — це стан, а не пора року.Мені відгукнулося, але ставлю 4 зірки, бо у другій половині книги, попри всю метафоричність та сенси, я втратила ту єдину маленьку ниточку, яка тримала історію і допомогла б мені зрозуміти кінцівку.