Ця війна неодмінно колись закінчиться. Але, вона залишиться в нас назавжди. Навіть, якщо закінчиться завтра. У кожного з нас. У когось залишиться у вигляді страху, що затягує нутрощі в тугий нерозбірливий вузол. Хтось запам'ятає ревіння моторів шахедів, безпілотників чи свист ракет, крики людей і стогін скалічених душею і тілом. У когось назавжди залишаться затяжні рани, не здатні до рубцювання і загоюювання. Хтось буде розгортати "бойові дії" після чергової чарки... А потім ховатися в укриття, стріляти з власного пальця по кущах, кричати і кликати загиблих побратимів. Я знаю, що подібне неможливо забути. Адже війна не вивітриться, не зітреться, не загоїться, буде все життя у забруднених бінтах окутувати тіло й душу.. Вона з нами назавжди, навіть, якщо закінчиться завтра. А я завжди пам'ятатиму тих, хто вистояв, витримав, встояв, не дав опустити руки, заради кого було працювати, хто прикрив собою, зберіг і врятував країну, навіть, ціною власного життя. Зі святом, рідні! З Днем Збройних сил України!