Хочу сьогодні розповісти вам про дуже цікаву книгу від колишнього керівника контррозвідки СШАThe Great Heist: China’s Campaign to Steal America’s SecretsЦе книга про державну модель розвитку Китаю, яка була побудовану на масштабному, індустріалізованому трансфері чужих знань і про те, чому Захід довгий час відмовлявся бачити цю реальність.Тільки уявіть, Китай створив цілу систему, у якій робота з чужими знаннями стала частиною державної економічної політики.Міністерство державної безпеки КНР у цій системі виступає координатором великої мережі, до якої входять університети, дослідницькі програми, стартапи, великі компанії, інвестфонди та китайські громади за кордоном. За оцінками автора, у цю модель були залучені сотні тисяч людей (приблизно 300 тисяч)У 2017 році в Китаї було закріплено обов’язок громадян співпрацювати зі спецслужбами за запитом держави. На практиці це означає, що студент, інженер, підприємець або менеджер автоматично опиняється в зоні очікуваної лояльності. Така співпраця зазвичай не виглядає як прямий наказ. Вона будується через особисті зв’язки, професійні можливості, взаємні послуги та відповідальність перед родиною. Саме тут Захід виявився особливо вразливим, адже його система спирається на чіткі межі між державою, бізнесом і приватним життям.Книга також докладно описує, як Китай прискорив свій технологічний розвиток. Освіта або робота в США чи Європі відкривали доступ до знань, внутрішніх процесів і дослідницьких напрацювань. Згодом ці знання поверталися до Китаю разом із людьми або через паралельні проєкти. На їхній основі швидко з’являлися компанії, які ставали лідерами внутрішнього ринку. Формальні правила захисту інтелектуальної власності існували, але на практиці іноземні компанії дедалі частіше втрачали контроль над результатами своєї роботи.Автори показують, що ця діяльність мала чіткий фокус. Основна увага приділялася ключовим галузям: напівпровідникам, штучному інтелекту, телекомунікаціям, оборонним і аерокосмічним розробкам, електромобілям, енергетиці, біомедицині та агротехнологіям. У книзі багато прикладів, де західні технології за кілька років отримували китайські аналоги, партнерства поступово витісняли іноземні компанії з ринку, а локалізація виробництва завершувалася втратою контролю над технологіями. Зовні це виглядало як ринкова конкуренція, але за суттю було частиною великої економічної гри.Окремий розділ присвячений інвестиціям. Венчурний капітал і private equity у цій моделі поєднували фінансування з доступом до команд, досліджень і внутрішніх даних компаній. Інвестиції ставали способом отримати знання, а перевірка ризиків працювала нерівномірно. Гроші в цій системі виконували значно ширшу роль, ніж просто фінансовуУ фіналі трильйони доларів втрат, а Китай вийшов у лідери в більшості критичних технологій (за даними ASPI, Китай лідирує у 37 з 44 критичних технологій)Це один із найбільших трансферів знань і промислової сили в сучасній історіїІ після прочитання залишається питання, яке виходить далеко за межі Китаю.Як відкриті економіки, побудовані на довірі, ринку та академічній свободі, можуть захищати себе у світі, де стратегія розвитку іншої сторони ґрунтується на зовсім інших правилах гри?