ДШВ. Брати по зброї. | Закінченню боїв і загиблим між Вовчею та Мокрими Ялами присвячуєтьсяЛе...

Закінченню боїв і загиблим між Вовчею та Мокрими Ялами присвячуєтьсяЛейтенант звав цю місцевість Месопотамією. Казав - між двох річок, значить Межиріччя. Вовча ліворуч, Мокра Яла праворуч, а посередині - багнюка, кров і села із зоряними іменами. Останнє особливо. Пішли з неї вранці. Тихо пішли, без команди, без криків, без останньої гранати в зубах. Просто зняли прапор, зняли розтяжки, що змогли, і пішли. Як іде вода. Або як скисає молоко - непомітно. За три тижні вони потіснили нас так, що довелося йти поспіхом.Лейтенант раніше показував нам на планшеті, де колись стояли міста шумерів. Втикав пальцем: "Ось тут був Ур. А це - Лагаш. А ми зараз - у центрі цивілізації". Усі сміялися. У нього на розвантаженні висів жетон з Іраку. "Був уже в одній Месопотамії", - казав. "Тепер ось - в українській". Нам подобалося.На краю посадки лежав кинутий наші «очі». Ми ховали його в кущі, щоб не дістався ворогові, хоча було вже все одно - він більше не літає. Я згадав, як його перший раз запустили в той бік - туди, де тепер знову вони. Він гудів, як джміль, потім зник за лінією дерев. А за хвилину на екрані було видно: будинок, спалах, уламки. Тоді раділи. Тепер дивилися в той самий бік і мовчали.Сонце піднімалося швидко. Межиріччя в ранковому світлі виглядало як стара картина - плоске, випалене, з відблисками на висохлих калюжах. Під ногами хлюпала річка. Десь поруч гавкав бродячий собака. Усе виглядало так, ніби тут не було війни. Але коли повернеш голову, одразу бачиш: чорний слід від вибуху, окопи, гільзи, чиясь каска на бруствері.Один із наших, Слава, усе жартував: «А он за тим кущем на мене дружина чекає, з голубцями і пивом». Він ішов останнім і говорив із порожніми окопами. "До побачення, Месопотамія. Я до вас ще повернуся, як Саргон із заслання". Ми іржали, хоча ніхто не знав, хто такий Саргон. Може, він сам вигадав. Головне - іржали.На краю посадки, перед виходом, ми стояли хвилину. Просто стояли. Без молитов. Без гімну. Без кіношних фраз. Просто стояли, як стоять мужики, коли закінчується зміна, але додому йти нікуди.А потім розвернулися й пішли. Позаду залишилася земля між двох річок. Там знову буде війна. А ми - далі. До наступної Месопотамії.