ЖИТТЯ ПІСЛЯ АМПУТАЦІЇ. НЕЗЛАМНИЙ ОФІЦЕР ІЗ БЕРДЯНСЬКА СТВОРИВ ПРОСТІР АДАПТИВНОГО ФІТНЕСУ ДЛЯ ПОРАНЕНИХ БІЙЦІВВетеран війни та офіцер-прикордонник Сергій Ковач втратив на фронті ногу, але повернувся до спорту та створив у Хмельницькому унікальний інклюзивний простір для реабілітації поранених бійців.Про історію нашого земляка «Бердянськ 24» дізнався з матеріалу «Суспільне Хмельницький». Сергій Ковач став військовим одразу після повноліття. Він пройшов шлях від сержанта до офіцера, вчився в академії, а з 2019 року перебував на службі. Коли почалося повномасштабне вторгнення, Сергій охороняв західні рубежі країни, але згодом отримав наказ вирушати на лінію фронту, де були потрібні начальники зв’язку. Офіцер зібрався миттєво і вже наступного дня був у бойовому загоні. Його родина в цей час була змушена покинути рідний Бердянськ та евакуюватися до Хмельницького. Сам Сергій вирушив на Харківщину, де в червні 2024 року під Вовчанськом його підрозділ потрапив під страшний обстріл авіабомбами.«Я взагалі не усвідомлював, що не буде ноги – в мене її просто не було. Я вже вмер. Я вже зрозумів, що мені хана. Я вже був закопаний, що мне робити?» – пригадує Сергій Ковач той страшний день. Будинок, де перебував офіцер, рознесло вщент, але побратими встигли вчасно. Вони прибігли викопувати Сергія та ще одного хлопця, який теж у результаті втратив кінцівку. Медична картка Сергія була буквально повністю замальована позначками про поранення, адже права рука взяла на себе основний удар і була сильно понівечена. Проте чоловік вижив і продемонстрував неймовірну жагу до життя.Вже наприкінці 2024 року ветеран здивував лікарів і впевнено встав на протез. Швидко відновитися йому допоміг спортивний бекграунд, адже Сергій понад десять років займався тхеквондо і мав червоний пояс. Ще лежачи в палаті з однією робочою рукою, він вивів власну формулу реабілітації: «Пригадую, в лікарні лежу, в мене тільки одна рука працює, то я нею щось робив, а хлопцям казав, що в них більше кінцівок рухається – хай рухаються. І правило сказав: якщо в тебе щось рухається – треба цим рухати. І це основний критерій відновлення. Якщо я міг махати, на ногу приставати якось на цей гіпс – я це робив. Якщо я міг рукою щось підіймати – я підіймав. Якщо оцей суглоб в мене рухався – я ним рухав». Сергій переконаний, що пасивне лежання та жалість до себе лише шкодять пораненим ветеранам і гальмують їхнє одужання.ПРОДОВЖЕННЯ ЧИТАЙТЕ В КОМЕНТАРЯХ 👇