BRD24 - Бердянськ 24 | ВОНИ ВИПАЛЮЮТЬ «ЗЕТКИ» НА ТІЛІ». ВІЙСЬКОВИЙ МАКСИМ ДУБОВИК ПРО КАТУВАН...

«ВОНИ ВИПАЛЮЮТЬ «ЗЕТКИ» НА ТІЛІ». ВІЙСЬКОВИЙ МАКСИМ ДУБОВИК ПРО КАТУВАННЯ В РОСІЙСЬКОМУ ПОЛОНІ Сповідь Максима Дубовика на позивний «Румин» про те, як вижити, коли твоє тіло стає полотном для тортур, а замість води тобі дають жижу з пуголовками, поки ворог цинічно випалює на твоєму животі свої символи.Поки світ спостерігав за трагедією через екрани смартфонів, захисники «Азовсталі» в реальному часі чули в радіоперехопленнях, як російські командири відправляли в небо вчорашніх студентів, які мали перетворити місто в руїни. Максим згадує це з особливою гіркотою:«Тобто, вони, як би сказати, знайшли живий полігон, на якому відпрацьовували деякі моменти» – згадує Максим. Над головами захисників біля доменних печей було заледве два метри бетону, а навколо – випалена земля, де від багатотонних бомб не рятували навіть найміцніші радянські конструкції.Максим пройшов цей етап із розірваними колінними суглобами на обох ногах. Після вибуху 120-ї міни у березні 2022–го він фактично втратив можливість нормально ходити, проте адреналін та еластичні бинти допомагали триматися. Він описує свій стан так:«Я матав еластичними бинтами, щоб сам сустав не розходився, щоб він не складувався. Воно виходило, що у мене сустав навпаки складається. Просто навпаки». Але навіть у такому стані вони знаходили місце для свята, бо без цього людяність випаровується. На Великдень дівчата замісили тісто, а бійці випалювали в буржуйках порожні бляшанки з-під тушонки, щоб використати їх як форми для пасок.Вихід з «Азовсталі» не був капітуляцією – це було виконання наказу, обтяжене обіцянками про швидке повернення. Проте ветерани, які бачили підступність ворога ще з 2014 року, не вірили жодному слову. В Оленівці ця підступність набула матеріальної форми у вигляді голоду та жахливої антисанітарії. Питання води стояло найгостріше, адже те, що їм давали, було небезпечно навіть просто тримати в руках. Максим згадує це з огидою:«Воду привозила пожарна машина зі ставка, там де плавали пуголовок. Все ми отак от пили. Воду кип’ятити не можна було, то ми використовували старий добрий метод: два провода, резо та кип’ятили воду». Найстрашніший злочин Оленівки – підрив барака з азовцями – Максим називає актом неймовірного цинізму, до якого окупанти готувалися заздалегідь. Вони вибірково перевели туди саме ветеранів полку, а після вибуху просто спостерігали за агонією обгорілих людей. Росіяни не лише не допускали медиків протягом двох годин, а й дострілювали тих, хто намагався врятуватися. Це була холоднокровна страта, прихована під виглядом обстрілу, про яку Максим досі не може говорити без гніву.Подальший шлях через Горлівку став випробуванням на межі людських можливостей. Там катування були поставлені на конвеєр. Кожен похід до їдальні перетворювався на акт під назвою «прийомка», де у полоненого було лише півтори хвилини, щоб проковтнути їжу. Саме в Горлівці окупанти вирішили залишити на тілі «Румина» своє клеймо.«У мене самого на пузі була зетка випалена. Просто електрошокером стоїть і випалює. І каже: «Ох, крепкий попався», – а я стою мовчки, не показцю страху», – згадує Максим. ПРОДОВЖЕННЯ ЧИТАЙТЕ В КОМЕНТАРЯХ 👇