BRD24 - Бердянськ 24 | ДОСІ НЕ ВІДЧУВАЮ, ЩО Я ВДОМА». ІНТЕРВ’Ю З ЗАСНОВНИЦЕЮ ГРОМАДСЬКОЇ ОРГА...

«ДОСІ НЕ ВІДЧУВАЮ, ЩО Я ВДОМА». ІНТЕРВ’Ю З ЗАСНОВНИЦЕЮ ГРОМАДСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ «ПОЛІГОН 56 БЕРДЯНСЬК» ОЛЕНОЮ ДОБИЧЕЮДвічі переселенка, дружина військового, який повернувся з російського полону, помічниця ветерана Олена Добича знає, як війна руйнує життя. Жінка допомагає родинам військовополонених і зниклих безвісти знайти своїх рідних і підтримує їх на цьому шляху. Більше про роботу «Полігон 56 Бердянськ» та історію Олени читайте в інтерв’ю «Бердянськ 24».Бердянськ став рідним містомОлена разом з дітьми переїхала до Бердянська з Донецька у 2014 році. Тут вона знайшла роботу – працювала менеджером з логістики на «Агринолі», вийшла заміж і знову відчула себе вдома.«З 2014 року для мене Бердянськ став рідним містом, яке прийняло мене разом з дітками. Було дуже важко покинути рідну домівку. Але з часом я звикла до Бердянська, до моря. Бердянськ – це наше море, вже наше. Дуже за ним скучаю та навіть Одеса для мене не Бердянськ», – поділилася жінка. З 2020 року чоловік Олени служив у 56 окремій мотопіхотній бригаді Маріуполя. Їх полігон знаходився в Новопетрівці біля Бердянська. Коли почалося повномасштабне вторгнення чоловік боронив Маріуполь.«Ми бачили те жахіття, яке у них. Багато питань не могли задавати,  бо розуміли, що всі рації, телефони прослуховуються. Єдине, ми допомагали своїм хлопцям і передавали інформацію про те, що відбувається у нас у Бердянську. Як заходили кораблі, танки. Тобто ми були їхніми агентами, очима та вухами, передавали інформацію», – згадала Олена. Полон чоловіка та півтора роки без звістокВ березні 2022 року бердянка втратила зв’язок з чоловіком. Тривалий час бердянець вважався зниклим безвісти.«На жаль, з 26 березня ніхто не виходив на зв’язок. Всі дружини об’єдналися та тримали між собою зв’язок. Ми не знали чи живі наші хлопці, чи ні. Ми переглядали всі канали, всі інформаційні ресурси, де могла б бути хоч якась інформація. Потім ми знайшли фото, відео одного з наших побратимів і так дізналися, що наші хлопці вже у полоні. На жаль, мій чоловік до травня, якщо не помиляюсь, не виходив на зв’язок, а в травні йому дали один дзвінок. Він повідомив, що у полоні в Оленівці. Чоловік сказав «Виїжджай, чому ти вдома?», – розповіла бердянка. Відтоді Олена не отримувала звісток від чоловіка, нічого не знала про його стан і місцеперебування. Особливо жінка турбувалася після теракту в Оленівці, адже жодного підтвердження, що коханий вижив не було.«Я не знала де його шукати, але шукала скрізь, де тільки можна. Я і з хлопцями спілкувалася, і робила запити. Але в серпні 2023 року зі мною нарешті зв’язався Міжнародний комітет Червоного Хреста і сказали, що мій чоловік підтверджений національним інформаційним бюро росії, що він утримується в рф. Але де саме мені ніхто не повідомив. Його і ще декілька хлопців вивезли в росію, але в різні колонії. На жаль, не було тих, хто саме з ним був. Його обміняли 3 січня 2024 року, одразу після Нового року», – розповіла бердянка. З полону бердянець повернувся з травмами та каліцтвами, отримав другу групу інвалідності. Через два роки його реабілітація досі триває, як і адаптація до цивільного життя.«Єдине, що допомагає, це спілкування або з родиною, або зі своїми побратимами. Це все, що він бажає. Йому дуже важко відновитися, він досі не відновився», – наголосила дружина захисника. ПРОДОВЖЕННЯ ЧИТАЙТЕ В КОМЕНТАРЯХ ⬇️