BRD24 - Бердянськ 24 | Я СУМУЮ ЗА КУХНЯМИ». БЕРДЯНКА ТЕТЯНА СЕРБІНОВА ПРО СВОЮ ШКОЛУ АНГЛІЙСЬ...

«Я СУМУЮ ЗА КУХНЯМИ». БЕРДЯНКА ТЕТЯНА СЕРБІНОВА ПРО СВОЮ ШКОЛУ АНГЛІЙСЬКОЇ, РОЗВИТОК ТА СУМ ЗА МІСТОМІсторія Тетяни Сербінової про те, як школа англійської, створена в рідному Бердянську, не лише вистояла, а й виросла у шість разівКоли в Бердянську працювала її школа англійської, Тетяна повністю жила цією справою. Це був проєкт, який надихав, давав сили й відчуття сенсу. Після окупації міста та початку повномасштабної війни вона втратила 60–70% учнів – частина залишилася в місті або не могла продовжувати навчання. Але водночас вона побачила іншу сторону –  англійська стала для багатьох не просто предметом чи хобі, а способом вижити за кордоном, можливістю пояснити скарги лікарю, знайти роботу, поділитися своїми потребами.«У них є бажання повернути собі оцю частинку адекватного, нормального життя. А ті, хто виїхав, зрозуміли, що англійська – це спосіб комунікації зі світом», – каже Тетяна. Про можливостіОдна з історій, що найбільше запам’яталася Тетяні, – дванадцятирічний учень, який не любив англійську, але переїзд це змінив. «Він казав, що ходив з мамою до лікаря, міг пояснити, що треба. Він зараз є перекладачем в родині. Дитина бере на себе відповідальність і розуміє, яка є потреба в мові».  Ці слова стали для неї підтвердженням, що її робота потрібна і тим, хто залишився в окупації, і тим, хто вимушений був будувати життя з нуля в іншій країні.«Через англійську люди можуть донести до світу, що відбувається в Україні. І називати це не ситуація, а війна», – підкреслює жінка. Команда, що виросла у шість разівДо 2022 року школа працювала на 99% для Бердянська. Учні приїжджали з навколишніх сіл, і це був показник довіри. Сьогодні географія змінилася: Україна, Європа, Канада, США.Разом із попитом зросла і команда.«В Бердянську було чотири викладачі. Зараз у мене в команді 18. Це титаничні зусилля, це час, сили, гроші, нерви. Але я продовжую пробувати. Тому що неможливо, щоб щось вийшло з першого разу». Тетяна зізнається, що нині її мета не просто масштабування, а системність процесів. Передати частину обов’язків команді, оптимізувати роботу, зробити школу стабільною і незалежною від однієї людини. Тетяна відверто говорить про те, що ідея заговорити англійською за тиждень – це міф.«Ніхто не заговорить англійською через один-два уроки. Ніхто не вивчить Present Simple за п’ять хвилин. Це завжди проби, помилки і результат, якщо не зупинятися». Саме тому школа отримала назву «English School Result», бо результат можливий лише при системності.Три міста за три роки Після першого вибуху родина Тетяни за годину була в дорозі. Шлях до Львова зайняв три дні.«Перші пів року ми жили безкоштовно. Нас приютили знайомі знайомих і я безмежно вдячна цим людям». Попри це, Львів емоційно не приймався – вимушені переїзди ніколи не дають відчуття дому.Потім був рік в Одесі. Тут ближчий клімат, риба, фрукти, але й велика кількість російської мови, інколи зневажливої до української. Сьогодні Тетяна живе з родиною в Ірпені.«У мене ще немає відчуття, що це моє місце, але тут комфортно психологічно, багато української мови, багато переселенців і близькість Києва. Ми вже осіли тут». Сум за містом та деокупація Пам’ять про Бердянськ для жінки – це море, спокій і тепло домівок.«Це можливість випити кави в тиші в будь-який час дня, закати, за якими можна спостерігати. Але найбільше мені не вистачає кухонь. Саме на кухнях ми багато говорили та сміялись з друзями. Я дуже сумую за тими теплими днями». Але щодо деокупації, то тут Тетяна реалістична і водночас обережна у прогнозах.«Неможливо вести війни довгий час без наслідків для держави. Чи побачу я це – не знаю. Хочеться вірити. Хочеться вірити і в деокупацію за рік-два, і в гранти, і в розвиток міста. Хочеться вірити в казки. Чесно, хочеться». Але поки що вона не відчуває, що це станеться скоро.