Telegram statistics channel - @borovainfocenter

🕯Фастівська громада у скорботіЗахищаючи Україну, загинув військовослужбовець Гузій Денис Олександрович.Денис Гузій народився 13 жовтня 1994 року в селищі Борова. Навчався у Борівській середній школі.У 2009 році вступив до Вищого навчального закладу «Першого Київського медичного коледжу», де здобув спеціальність фельдшера. Після завершення навчання, Герой працював фельдшером-лаборантом. Згодом продовжив навчання у Київському інституті громадського харчування.17 березня 2023 року Денис Олександрович був призваний на військову службу до лав Збройних Сил України Фастівським РТЦК та СП. Вірний військовій присязі, відданий українському народові, мужньо виконував свій військовий обов’язок у боротьбі за свободу, незалежність і територіальну цілісність України.22 квітня 2026 року, під час виконання бойового завдання на харківському напрямку, внаслідок удару ворожого FPV-дрона-камікадзе, Денис Гузій загинув.У скорботі залишилися бабуся Галина Сергіївна та сестра Вікторія.🙏Розділяємо з родиною біль втрати.Не пробачимо ворогові жодної загубленої душі.Вічна пам'ять і слава Герою. Дата і час поховання буде повідомлено додатково.

🕯️Фастівська громада у скорботіЗахищаючи волю і незалежність України, загинув військовослужбовець, мешканець селища Борова Микола Кущевий.Кущевий Микола Миколайович народився 3 січня 1972 року у селищі Чаплинка Херсонської області. Саме там минули його дитячі та юнацькі роки. Після закінчення навчання був призваний на строкову службу до лав армії, де сумлінно виконав свій військовий обов’язок.Повернувшись з армії, Микола створив сім’ю, працював в охороні. Він був відповідальною, працьовитою та надійною людиною, для якої родина завжди була найважливішою.У 2005 році разом із сім’єю переїхав до Борової, де продовжив працювати, жити та будувати своє життя.З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну Микола не залишився осторонь та став до лав територіальної оборони, щоб захищати свою землю і свій народ.18 травня 2024 року Микола Кущевий вступив до лав Збройних Сил України на посаду стрільця-снайпера 1 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти. Захисник виконував бойові завдання на Покровському напрямку. Під час виконання військового обов’язку довгий час вважався безвісти зниклим, і рідні до останнього сподівалися на добру звістку.На жаль, найстрашніші побоювання підтвердилися.Микола Кущевий загинув 31 серпня 2024 року. Сьогодні Захисник повертається на щиті Героєм, який до останнього подиху залишився вірним Україні, віддавши за неї найдорожче — своє життя.У скорботі залишилися дружина, донька та двоє онуків, для яких ця втрата стала невимовним болем. 🙏Розділяємо з родиною біль втрати.Не пробачимо ворогові жодної загубленої душі.Вічна пам'ять і слава Герою.Дату та час церемонії прощання із Захисником буде повідомлено додатково.

Фастівська громада у жалобіФастівська громада з глибоким сумом сповіщає про тяжку втрату — 7 вересня 2025 року на 35-му році життя перестало битися серце нашого земляка, мужнього воїна-захисника України Дмитра КучерявогоДмитро народився 12 квітня 1990 року у місті Фастів. У п’ятирічному віці він втратив батька і разом із мамою та сестрами переїхав до села Мотовилівська Слобідка, де й пройшло його дитинство. Змалку він відчув відповідальність за рідних, рано подорослішав, став для мами і сестер справжньою опорою.У 2005 році Дмитро закінчив місцеву школу, а у 2008 році здобув фах помічника машиніста у Київському вищому професійному училищі залізничного транспорту. Того ж року розпочав строкову службу у 40-й бригаді тактичної авіації (м. Васильків), де зарекомендував себе як дисциплінований та відповідальний воїн, отримавши звання старшого солдата.Після служби працював на 410-му авіаційному заводі, де його руки й уважність допомагали ремонтувати літаки. Він був скромним і працьовитим, завжди чесним у своїй справі.У 2016 році Дмитро створив сім’ю, одружившись із коханою Дашею. У подружжя народилися двоє дітей — син Дмитрик та донька Полінка. Дмитро був люблячим і турботливим чоловіком та батьком, для якого родина була найбільшим щастям і сенсом життя.З дитинства Дмитро захоплювався футболом, був капітаном команди, яка здобула перше місце у районному чемпіонаті. Він завжди умів вести за собою і на полі, і в житті.18 червня 2024 року Дмитро був мобілізований до лав Збройних Сил України у склад 80-ї окремої десантно-штурмової бригади «Сталеві Леви». 6 серпня він пішов у свій перший штурм у Курській операції, а вже 16 вересня був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.Попри численні поранення та контузії, він завжди повертався до побратимів. Проте серпень 2025 року став фатальним. 13 серпня, повертаючись із бойового завдання, його автомобіль потрапив під удар ворожого дрона. Важко пораненого Дмитра евакуювали до Сум, далі до Чернігова, а згодом до Києва. Дванадцять днів лікарі та рідні боролися за його життя, десятки людей здавали кров, уся громада молилася за диво. Але 7 вересня його серце зупинилося.У скорботі залишилися мама Тетяна Володимирівна, дружина Даша, син Дмитрик, донька Полінка, сестри Валентина та Катерина, уся рідня, друзі, куми та хрещеники.Фастівська громада втратила мужнього воїна, люблячого сина, чоловіка, батька й справжнього друга.Вічна пам’ять Герою. Вічна шана його подвигу.Навіки в пам’яті, навіки в серці, навіки в думках.Не пробачимо ворогу жодної загубленої душі і жодної сльози рідних.Церемонія прощання з Героєм відбудеться 9 вересняОб 11.00 біля Мотовилівськослобідської гімназіїОб 11.30 у сільському храміПоховають Воїна на Алеї Слави на сільському цвинтарі

❗️🦠На Київщині запровадили карантин через сказ тваринУ зв'язку з підтвердженними випадками сказу на території Фастівського, Бучанського та Обухівського районів були запроваджені карантинні обмеження.Обмеження щодо тварин:➡️Забороняється вивезення і ввезення тварин з карантинної зони без дозволу.➡️Заборонено переміщення тварин між господарствами, участь у ярмарках, виставках тощо.➡️Проводиться обов'язкова вакцинація всіх домашніх собак і котів (у тому числі в неблагополучній зоні).Перелік населених пунктів, на які поширюються карантинні обмеження, та терміни їх дії — нижче👇📅 До 25.08.2025 рокуМалютянка, Забір’я, Жорнівка, Княжичі, Михайлівська Рубежівка, Забуччя, Шпитьки, Личанка, Гурівщина, Горбовичі, Дмирівка, Мила, Мрія, Буча, Петрушки, Лісне, Любимівка, Лука, Бобриця, Музичі, Неграші, Іванків.📅 До 04.09.2025 рокуНове, Віта-Поштова, Синяк, Раківка, Червоне, Хотів, Круглик, Кременище, Лісники, Ходосівка, Чабани, Новосілки.📅 До 21.09.2025 рокуВишневе, Боярка, Крюківщина, Тарасівка, Юрівка, Софіівська та Петропавлівська Борщагівка, Святопетрівське, Гатне, Чайки, Коцюбинське, Ірпінь, Капітанівка, Гореничі, Гнатівка, Стоянка, Білогородка, Шевченкове, м. Ірпінь.

🕯Фастівська громада у скорботі21 грудня 2024 року, захищаючи Батьківщину на Донецькому напрямку, загинув Захисник Андрій Миколайович Курочкін.Андрій Курочкін народися 10 квітня 1967 року в м.Макіївка, Донецької області. Освіту здобув у середньому професійному технічному училищі № 67 м.Донецька за фахом «електромонтер по ремонту та обслуговуванню електроустаткування».З 1985 по 1987 працював на авторемонтному заводі м.Макіївка. У 1987-89 рр. проходив строкову службу на радянсько-іранському кордоні Південного округу.У 1989 році Андрій Миколайович одружився з коханою Мариною.У 1990 році чоловік влаштувався на роботу до Державної воєнізованої гірничорятувальної служби України. Працював у 1 взводі 3-го воєнізованого гірничорятувального загону м.Макіївка.У 2014 році працював у Державному гірничорятувальному загоні м.Вугледар Донецької області.У 2023 році Андрій Курочкін вступив до лав Національної Гвардії України. Був помічником гранатометника, мав звання старшого солдата.Загинув Герой 21 грудня 2024 року на Бахмутському напрямку під час виконання бойових завдань, пов’язаних з захистом Батьківщини.У скорботі за чоловіком залишилася дружина Марина. Для жінки він був опорою, для друзів – надійним другом, для побратимів – справжнім бойовим товаришем.🙏Розділяємо з родиною біль втрати.Не пробачимо ворогові жодної загубленої душі.Вічна пам'ять і слава Герою. Прощання з Воїном відбудеться у середу, 25 червня 2025 року:о 9:30 літургія в Свято-Успенському храмі селища Боровао 10:15 - прощальний мітинг біля адмінприміщення селища Борова (вул.Миру, 16) Поховають Героя на Алеї Слави на Мотовилівському кладовищі.

🕯Фастівська громада у скорботі10 червня 2025 року, виконуючи бойове завдання на Сумщині, героїчно загинув борівчанин Омельяненко Олексій Геннадійович — вірний син України, відданий воїн і патріот.Олексій народився 04.05.1993 року в селищі Борова. Навчався у Борівській середній школі, після чого вступив до Київського політехнічного інституту, де здобув фах у галузі поліграфії. Працював за спеціальністю в Києві, був добрим, працьовитим і світлим хлопцем.27 листопада 2024 року був призваний до лав Збройних Сил України. Пройшов підготовку в навчальному центрі, здобувши військову спеціальність стрільця-помічника гранатометника. Служив на Сумському напрямку, де самовіддано боронив Батьківщину.Загинув смертю хоробрих у бою, захищаючи рідну землю та наш спільний дім — Україну.У глибокій скорботі — мати Олена Борисівна, батько Геннадій Миколайович, рідні, друзі та побратими.Розділяємо з родиною біль втрати. Не пробачимо ворогові жодної втраченої душі. 🙏Вічна слава та світла пам'ять Герою України! Дату та час прощання із Героєм буде повідомлено додатково

Фастівська громада у скорботі…Знову біль лине вулицями нашої землі.Знову серце рветься навпіл.Сьогодні ми зустрічаємо того, хто тримав небо для нас. Того, хто став стіною між домом і війною.Нашого Захисника — Дениса Шушлєбіна.Він повертається до рідного краю.Повертається дорогою, яку не обирав.Дорогою тиші, сліз і невимовного болю.07 травня 2025 року...Фастів.О 18:00 — виїзд.О 18:30 — Велика Снітинка.О 18:40 — Мотовилівка.О 18:50 — Оленівка. Дім, де його завжди чекалиТут, на вулиці Варвари Ханенко, 5, він востаннє побуває.Тут схиляться голови сусідів, друзів, земляків — усіх, хто знає, що таке справжній подвиг.08 травня 2025 року...Цей день стане Днем останнього шляху.О 09:30 — виїзд з Оленівки.Через Порадівку — до Борівської землі, яка прийме Героя з пошаною.О 10:15 — Борова, вулиця Київська. Живий коридор шани.О 10:30 — прощальний мітинг біля адмінбудинку за адресою вул. Миру, 16.Там зберуться всі, хто не може стримати сліз.Об 11:00 — остання дорога на Борівське кладовище.О 11:45 — прощальна служба у каплиці.І нарешті — о 12:30 — поховання Героя.Земля прийме його з пошаною.Небо зустріне — з вдячністю.А ми...Ми ніколи не забудемо.Вічна слава Герою!Низький уклін родині, яка виховала Захисника.У тиші нашої скорботи — безмежна шана та вдячність.Герої не вмирають. Вони — в кожному нашому подиху, в кожній нашій вільній хвилині.Навічно в серці громади. Навічно в серці України.

Шкляр Андрій Ігорович народився 12 січня 1997 року у Фастові. Дитинство та юність провів у селищі Борова, де зростав у родині, сповненій любові й тепла. Навчався у Борівській загальноосвітній школі, після дев’ятого класу вступив до Міжнародного університету «Україна», де здобув юридичну освіту.Після навчання працював на різних підприємствах, зокрема на заводі «Меркс», а згодом – на заводі PepsiCo у місті Вишневе. Восени 2021 року одружився з коханою Аліною, а в січні 2022-го став батьком – у подружжя народився син Захар.3 квітня 2023 року Андрій добровільно вступив до лав Збройних сил України. Службу розпочав у 167-й бригаді, пізніше перейшов до 153-ї бригади, де пройшов підготовку, отримав офіцерське звання молодшого лейтенанта та став заступником командира роти. У листопаді 2023 року проходив навчання за кордоном, у Німеччині.Після повернення виконував бойові завдання у Донецькій області, потім – на Херсонському напрямку, де його служба обірвалася внаслідок ворожої атаки – 20 лютого Андрій отримав поранення, несумісні з життям.У скорботі за Андрієм залишилися дружина Аліна, маленький син Захар, бабуся Оля, сестра Альона, племінниця Анастасія, рідні, близькі, друзі. Для родини Андрій був опорою, для друзів – надійним другом, для побратимів – справжнім бойовим товаришем.🙏Розділяємо з родиною біль втрати.Не пробачимо ворогові жодної загубленої душі.Вічна пам'ять і слава Герою.

🕯Фастівська громада у скорботіЗахищаючи Батьківщину до останнього подиху, смертю Героя загинув борівчанин Дмитро Тучков.Дмитро Олександрович народився 09 липня 1984 р в селищі Борова. Навчався в Борівській середній школі та в ПТУ №40. У 2001-2004 р. здобув професію кухаря та водія. Пізніше була строкова служба в армії .Після служби Дмиро Тучков пішов працював в м.Київ на завод «Отіс» водієм . Пізніше на кондитерську фабрику - також водієм.До лав Збройних Сил України Дмиро Олександрович був мобілізований 10 вересня 2024року. Відданий військовій присязі, мужньо виконуючи військовий обов'язок в бою за Україну, її свободу і незалежність, загинув 03 грудня 2024 р від осколкового поранення не сумісного з життям на Курському напрямку.Дмитро Тучков був веселим та життєрадісним, завжди готовим прийти на допомогу.У скорботі за Дмитром залишилися батьки Олександр Іванович та Лариса Григорівна, а також брат Юрій.Розділяємо з родиною біль втрати. Не пробачимо ворогу жодної загубленої душі.Вічна пам’ять та вічна слава Герою.Церемонія прощання з Захисником відбудеться 10 грудня 2024 року о 10.15 біля адмін будівлі старостинського округуо 12:00 в каплиці на цвинтарі. Поховають Героя на Борівському кладовищі

🕯Фастівська громада у скорботі02 листопада, захищаючи рідну землю, у бою на Східному фронті смертю Героя поліг боєць батальйону «Свобода» бригади наступу Нацгвардії «Рубіж», борівчанин Олександр ДубровськийОлександр Сергійович Дубровський народився 4 липня 1972 року в селищі Туманне, росія. У 1975 році його родина переїхала до Борової на Фастівщині, де він і провів своє дитинство. Закінчивши Борівську середню школу, вступив до Київського професійно-технічного училища, де здобув професію слюсаря-сантехніка та газозварювальника. Олександр завжди відзначався професіоналізмом, користувався повагою серед друзів і колег у будівельній компанії, де працював після строкової служби в армії.З початком повномасштабного вторгнення Олександр приєднався до територіальної оборони міста Вишневе, а навесні 2023 року підписав контракт із Національною гвардією України. Воював на Донеччині, обіймаючи посаду старшого солдата-механіка та водія бронетранспортера у взводі оперативного призначення. Олександр був одним з найкращих бійців своєї роти і батальйону загалом. Еталонний український воїн. Спокійний, сміливий, готовий до дій, безжальний до ворога. Людина з великим серцем і постійною готовністю прийти на допомогу друзям, попри всі небезпеки і загрози.Мужній і відданий захисник Олександр загинув на Донеччині 02 листопада у результаті поранення, несумісного з життям. У скорботі за Героєм залишилися мама Раїса Дмитрівна та брат Дмитро🙏Розділяємо з родиною біль втрати. Не пробачимо ворогові жодної втраченої душі. Вічна пам'ять та вічна слава Герою.Церемонія прощання з Захисником Олександром Дубровським відбудеться у селищі Борова8 листопада:Об 11:00 біля будинку, де проживав Герой, вул. Марії Крюківської 17 АО 12:00 літургія та прощання біля каплиціПоховають Захисника на Алеї Слави, що на Борівському кладовищі