Зловила себе на думці, що за останній рік-два мій фокус у читанні дуже змінився. Раніше я легко "проковтувала" по 5–7 нон-фікшн книжок на місяць, а зараз читаю 1-2. При цьому досить часто саме нон-фікшн можу не дочитувати до кінця. Власне, тому й рідко почала сюди писати.Наприклад, днями, коли читала Саймона Сінека "Справжні лідери їдять останніми", відчула втому від кількості переказаних чужих історій в книзі. Бізнеси, засновники, лідери, військові... І справа навіть не в самих історіях, а в інтерпретації автора цих історій. Його погляд, його висновки, його спосіб провести читача до певної думки. Мені, наприклад, не вистачило історій із життя самого автора.На вихідних мені кортіло обговорити тему інтерпретацій у нон-фікшн з кимось, і я підняла це питання з іншим затятим читачем у кав'ярні Світ Кави в Києві, куди часто ходжу. У нас вийшла дуууже жвава розмова з різними поглядами, аргументами та приємним для мене післясмаком. І ось після цього я зловила себе на цікавому бажанні - мені хочеться обговорювати більше навколокнижкових тем із людьми, які щиро falling in love with reading. Коли об'єктом дискусії є не конкретна книга, а ширший контекст.Наприклад:• Маніпуляція авторами та вплив на масу людей (як у нон-фікшені, так і в фікшені).• Де проходить межа між авторською інтерпретацією та маніпуляцією читачем?• Чи впливає анонімність, псевдонім або публічність автора на наше бажання читати його книжки?• Які книжки про Україну ми радимо іноземцям і чому саме їх?• Чим читання взагалі наділяє людину?І ось я подумала: а що, як зробити невеличкий дискусійний клуб на 3–5 людей? Такий собі простір для розмов про читання, авторів, ідеї та сенси, які ми знаходимо на сторінках. Думаю більше онлайн, ніж офлайн. Тому маю питання до вас.Чи було б вам цікаво взяти участь у такій камерній зустрічі-дискусії?Якщо так - маякніть в коментарях, спишемося про першу зустріч.