#бредбері #midnight_reviewНаше світ — Дім Смерті. Але чи це достатній привід, щоб не радіти життю?

Один з останніх творів Рея Бредбері. Хоча й створений довкола пів дюжини оповідань, які виходили пів століттям раніше. І вони як опорні стовпи, довкола яких Бредбері добудовує стіни та перекриття. Спершу здається, що всі ці прибудови — з гіпсокартону: легенько вдар по них — і розламаєш. Але ближче до завершення книги розумієш, що не все так просто. Як завжди, Рей Бредбері дивує — і вислизає з пасток будь-яких читацьких очікувань. Звісно, книга неоднорідна: давніші оповідання, довкола яких вибудовується повість, мають інший настрій та іншу тональність. Але твір вийшов більш-менш цілісним: Бредбері розповідає історію Сім'ї. І ця загальна рамка творить "фонове оповідання". Структура книги породжує прогалини: ким є Батько та Мати? Чому Сесі з'явилася в Будинку раніше за них, але вважає їх своїми батьками? Чому Неф — мумія, яка то може пересуватися, то ні... Але ці недоліки другорядні. На них заплющуєш очі