​Що ж, сталося перше книжкове розчарування в цьому році 🥲🌚І це книга — «Врозтіч»Ірини ВиговськоїМоя оцінка: 2 з 5Цю книжку мені було важко оцінювати, бо я знаю, що в ній є автобіографічні моменти. А я ніколи не оцінюю чиєсь реальне життя або вибори. Тому мій відгук буде лише про те, що я прочитала в книжці. Я не оцінюю особистий досвід авторки, який вона вклала в цю історію.Книжка мені взагалі не сподобалася. Для мене вона була сирою і дуже виснажливою емоційно. Двічі я думала припинити прослуховування, бо просто не могла більше слухати. Але довгі піші прогулянки Варшавою в пошуках квартири дали цій історії шанс — і я таки її дослухала.Тож, що мені не сподобалося:🫠 Головна героїня Зера. У мене склалося враження, що вона не існує як окрема особистість. Вона ніби розчиняється в чоловіках. І без чоловіків просто не може. Немає внутрішнього стрижня, немає спроби зрозуміти себе поза стосунками. 🗣️Діалоги, як на мене були прям награні, а часом дуже пласкі. В житті так не говорять. ✂️Дуже багато описів абсолютно безсенсових подій. Їх можна було б скоротити або взагалі прибрати.🔄 Циклічність історії. Ті самі ситуації, ті самі помилки, але без висновків.🙃 Кардинальні зміни ролей виглядали дивно: спочатку «так не можна,», а потім — «ця жінка істеричка», бо так зручніше пояснити власні дії та виправдати себе.👶🏻 Окремо засмутила тема дітей. Вони ніби є, але радше як фон. Мені здавалося, що вони просто існують десь поруч, без уваги й тепла. І це було дуже сумно. Краще вже не торкатися цієї теми, ніж робити її такою поверховою.💁🏻‍♀️ Дружба в книжці також виглядала дивно й фрагментарно. Спочатку підтримка, близькість, а потім — довга пауза без пояснень. Мені не вистачило розвитку й ясності.Я розумію, що в житті жінки можуть переживати подібне і тому ця історія можн комусь відгукнутися, але це абсолютно не моя історія. Замість співпереживання я відчувала роздратування й втому. Після прослуховування залишилося багато запитань і мало відповідей.