​«За маму, за тата» Каріна Саваріна Моя оцінка: 3 з 5Після цієї книги у мене залишилося більше запитань, ніж відповідей. У передмові зазначено, що це перша в Україні художня книжка про розлади харчової поведінки. І саме тому я очікувала дізнатися більше: що відчувають люди з РХП, чому вони стикаються з цією проблемою, який шлях зцілення можливий. Але за величезною кількістю болючих і тригерних тем головна тема, на жаль, ніби загубилася.Що сподобалося:📖 Манера авторки. Попри серйозність і важкість порушених тем, текст читається доволі легко та швидко.🫂 Терапевтичні моменти. Дуже сподобалася ідея, коли доросла героїня звертається подумки до себе в дитинстві, намагаючись подарувати собі захист, підтримку й любов.👵🏼 Образ бабусі. Її тепло, віра та підтримка для малої Варі були тим промінчиком світла, який рятував у найтемніші моменти.Що не сподобалося:😔 Надмірність тригерних тем. Алкоголізм, булінг, неприйняття матір’ю, фізичне та моральне насильство — здавалося, що гірше бути вже не може, але кожна нова сторінка додавала ще більше болю. І все це звалилося на плечі маленької дівчинки.❓Деякі сцени залишили питання. Зокрема дитяча мастурбація та релігійні роздуми про гріхи — вони виглядали недоречно і не зрозуміло, що саме мали донести.🧐 Недостатній розвиток героїні. Хотілося бачити не лише хаотичні дитячі спогади й біль, а й поступове формування шляху до зцілення.📖 Фінал. Він здався мені невдалим, бо ніби знівелював основну ідею, озвучену в передмові.Ця книга викликає дуже багато емоцій і залишає після себе відчуття важкості. Довго не могла скласти цей відгук саме через суперечливість вражень. Хотілося глибшого розкриття теми РХП, а не нагромадження болючих сюжетних ліній, де кожна мала «вдарити» по читачеві.