— Думаю, не варто дивуватися, що я бачу тебе тут. — Що? — Я кліпаю, збита з пантелику несподіваною зміною теми.— Ти завжди мріяла стати дизайнером інтер’єрів і працювати на Зару Крос.— Я ніколи тобі цього не казала.— Ти не могла замовкнути про це, коли хтось запитував. — Він усміхається, перш ніж його погляд стає м’якшим. — Я навіть більш, ніж упевнений, що ти здійсниш свою мрію.— Ти — остання людина, від якої я чекала б, що вона знає мою мрію.— І все ж я знаю.— О, правда? Давай, розкажи.— Власна дизайнерська компанія, — впевнено відповідає він, не вагаючись ні секунди. — І вивести її на міжнародний рівень.Чому мене тішить, що він правильно здогадався? Я роздратована метеликами, що злітають у животі від того, що він вірить у мою здатність перетворити мрію на реальність.Єдина людина, якій я колись розповідала про свою заповітну мрію, був Ніалл, якого це хвилювало найменше. Ба більше, він мав нахабство сказати, що мені не варто мріяти так масштабно. Його виправданням було те, що він не хотів, аби я розчарувалася в майбутньому, якщо це не здійсниться.Я була такою закоханою дурепою, що просто проковтнула це.  Або ж я була надто молодою і відчайдушно прагнула любові. Я шукаю сліди насмішки на обличчі Деша, але він дивиться на мене м’яко, без жодного натяку на брехню. Скандальні ігри — Сімран 🗝