Навола - Паоло Бачігалуш3-/5 - ⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️Навола - це історія про місто, де влада важить більше за правду, а сім’я може бути як опорою, так і найбільшою небезпекою. У центрі сюжету - хлопець із впливової банкірської родини, який з дитинства росте серед інтриг, домовленостей і прихованих загроз. Тут не буде великих битв заради видовища - тут війни ведуться словами, грошима і правильними союзами. І чим старшим стає герой, тим чіткіше розуміє: у цьому світі не можна просто жити - потрібно постійно грати, інакше тебе просто зітруть.Ох… якщо чесно, я довго думала, з чого почати цей відгук. Давайте з хорошого. Видавництво обіцяє “епічний політичний роман” - і це правда. Мабуть, це одна з найбільш насичених політичними інтригами книг, які я читала. Тут реально дуже багато всього: боротьба за владу, зради, складні союзи, постійні маніпуляції. І світ теж виглядає продуманим і живим. До речі, хоч він і вигаданий, у мене постійно було відчуття якогось італійського вайбу. Прям дуже цікаво, чи я одна це відчула (напишіть в коментарі, якщо читали)Але… тепер до того, що не зайшло саме мені. Перша половина книги для мене була дуже повільною. Прям от дуже. Було відчуття, що одні й ті самі думки повторюються різними словами або через різних персонажів. Через це іноді ловила себе на тому, що просто втомлююсь читати. Але тут важливий момент - завдяки цьому ти реально добре розумієш світ, правила гри і самих героїв. Тому для когось це може бути навіть плюсом.Ще один момент, який мене трохи відштовхнув - це коли головний герой підростає. І книга раптово починає дуже активно крутитись навколо теми сексу та статевих органів. Постійні згадки, жарти, якісь прислів’я, натяки - і воно просто не закінчується. Я в якийсь момент зловила себе на думці, що навіть у дарк-романах не зустрічала такої кількості цього всього. І я зараз не про постільні сцени, бо за майже 700 сторінок, вона була лише одна. Максимально схоже відчуття у мене було тільки від «Чортів» Аберкромбі (які, до речі, мені теж не зайшли приблизно з цієї ж причини). І чесно - іноді було вже не те що не смішно, а просто трохи бридко читати. Але знову ж таки - це дуже суб’єктивний момент. Я впевнена, що комусь це взагалі не завадить або навіть зайде.А тепер знову до плюсів, бо вони є. Друга половина книги значно цікавіша. От прям відчутно. Нарешті починається активніший сюжет, з’являються події, які реально тримають увагу. А останні сторінки - це взагалі те, заради чого, мабуть, і варто було читати. Без спойлерів, тому не можу розповісти детальніше, але там дійсно стає дуже цікаво.І ще момент, який мене здивував - ця книга одиночна. Але для мене, фінал був максимально відкритий та натякаючий на продовження. Настільки, що я навіть пішла перевіряти, чи точно це одиночна книга. І так, поки що це одна історія без продовження. Але чесно - виглядає так, ніби воно ще попереду.Тому якщо підсумувати - це книга точно не для всіх. Вона повільна, дуже політична і місцями специфічна. Але якщо вам подобаються складні інтриги, детально прописані світи і ви готові до неспішного розвитку подій - вона може вам зайти. Особливо якщо ви з тих, хто готовий трохи потерпіти заради сильного фіналу.#відгук_на_книгу #фентезі