📖 «Опівнічний бенкет»
✍🏻 Люсі Фолі

Люсі Фолі збирає купку людей у красивому місці, де всі мають чудово провести час, але чомусь дуже скоро починає здаватися, що когось тут неодмінно десь прикопають. Вайб от прям кожного з цієї тусовки, нехай буде по-модному — токсичний

У центрі історії — «Маєток», розкішний заміський комплекс на англійському узбережжі, який відкриває Франческа Медоуз. Вона повертається до місцевості, де проводила дитинство, і разом зі своїм чоловіком, архітектором Оуеном, перетворює мальовничий куточок на елітний курорт. Басейн, оздоровчі процедури, дорогі котеджі, коктейлі, бездоганний сервіс, ну як у нас Буковель, тіко дешевше😁 Все для того, щоб заможні гості могли відпочивати від проблем, які зазвичай створюють самі)

Але місцеві жителі не в захваті від нового сусідства. Маєток втручається в життя громади, а поряд росте давній ліс, із яким пов’язані моторошні місцеві легенди. Там нібито мешкають Птахи — загадкові істоти, які карають тих, хто уникнув справедливості. І поки власники курорту продають гостям розкішний відпочинок, ліс «вносить корективи» в цей план

Усе починається з урочистого відкриття під час літнього сонцестояння. Серед гостей — брати-близнюки Франчески, також загадкова Белла, яка, знає про господиню дещо більше, ніж мала б. Є ще Едді, працівник кухні, чий погляд на події доволі цікавий, і більш доповнює цілісність подій, про які розповідається. У кожного свої таємниці, мотиви й причини не підбоехувати. А наступного ранку на території маєтку знаходять тіло.

Хто загинув? Що насправді пов’язує цих людей? І чи справді найстрашніше, що може статися в лісі, це зустріч із його «мешканцями»? Відповіді будуть, беріть читати)

Фолі розповідає історію через кілька перспектив і різні часові лінії, доповнюючи їх щоденниковими записами. Інформацію збирається по шматочках, треба зіставляти чужі свідчення й переглядати власні підозри. Те, що спочатку мені здавалось випадковою деталлю, трохи далі мало важливий сенс, а люди, якім я авансом виносила «вирок», поступово відкривались з іншого боку. І це дуже тішило, бо цікавість не згасала через легку розгадку

Атмосфера: літня спека, старий ліс, багатії з їхніми красивими «фасадами», давні образи й фольклор, який поволі просочується в кримінальну історію. Усе це створює приємно тривожне відчуття. Особливо подобається сама ідея протиставлення доглянутого, дорогого курорту та дикої місцевості, яку неможливо повністю приборкати.

Ну і те, що мене підкорило вже остаточно: персонажі тут не завжди викликають бажання вболівати за когось. Цікаві саме через їхню моральну неоднозначність, що не дає привʼязуватись до когось, і мислити холодно.

Окрема насолода — сюжетні повороти. Остання третину роману й фінальні розкриття, коли розрізнені подробиці починають складатися докупи прекрасна. Не натягнуто, місцями передбачувано, а цим і чудово. Я не можу обіцяти, що тут кожен поворот знесе вам дах. Особисто я вгадала лише деякі звʼязки-розвʼязки, і мене це влаштовує

І ще про Птахів. Мені подобається, коли фольклор у трилері створює відчуття давньої загрози й чогось більшого за звичайні людські інтриги. Цей аспект є наче важливим для похмурої атмосфери, та місцями здававсь недоречним. Бо тут точно не повноцінний надприродний горор, це, насамперед детективний трилер із фольклорними елементами. Одночасно і родзинка, і «вкид»

Ця книга зацікавлює поєднанням заміської розкоші, старих секретів, кількох перспектив і моторошного фольклору. Тут є все для атмосферного читання: підозрілі гості, незручне минуле, красиве місце з темною історією та тіло, не особо живе)

Варто зазначити, що різні часові лінії вимагають уваги, не всі персонажі однаково цікаві, і, знову ж, загадка з птахами може або додати історії необхідної химерності, або дратувати.

Я б радила книжку тим, хто любить камерні детективи з великою кількістю секретів, атмосферні локації та персонажів, яким не варто довіряти.

Видавництво ВСЛ 🌟