Книжковий дворф | Корабель призначення»✍🏻 Робін ГоббЦе заключна частина трилогії про Тор...

📖 «Корабель призначення»✍🏻 Робін ГоббЦе заключна частина трилогії про Торговців живих кораблів. Я завжди звертаю увагу не тільки на закінчення самого сюжету, а і на те, якої трансформації зазнали персонажі за цей час. Чи розкрилися вони. На скільки змінилась чи підтвердилась моя думка про них Тож це книжка, де Робін Гобб добиває всі закладені на початку теми відповідальності, спадку і його важливості, свободи, і вибору між тим, щоб лишитись собою чи прогнутись.Я задоволена тим, що кожен персонаж доходить до тієї точки, де авторка не закидає нових обставин, через які відкриватиметься ще мільйон сторін головних героїв .Той же Кенніт, у підсумку, розкрився тим самим бридким елементом, який ми могли побачити з самого початку. І мені сподобалось, що Гобб не зробила з нього жертву обставин, а описала все як є. Абсолютно нормальна людська натура, таких в реальності вистачає. І, на мою думку, це чи не найяскравіший образ цієї історії. От для розуміння, мені він дещо схожий на Джокера (ага, того що з дс). Він дуже харизматичний і його прям хочеться любити і рятувати, хоч підсвідомо розумієш, що твоїми емоціями маніпулюють.До характеру Алтеї тут вже абсолютно звикаєш і приймаєш. Як і вона приймає важкі рішення, зокрема що до Вівації. Що є, певно, найболючішим моментом тут, і яскравим прикладом здорової любові, коли ти любиш щось настільки сильно, що мусиш дозволити йому бути не твоїм.Вінтроу проходить шлях, який можна назвати чи то «зняв рожеві окуляри сліпої віри» або ж просто «розчарування. От його трансформації і розвиток про дорослішання і втрату наївності.А Мальта… О, Мальта, у підсумку, просто крашиха. І це, мабуть, один із найкращих прикладів персонажного росту у фентезі. Вона перестає бути дратівливою дівчинкою і стає людиною, яка думає, ризикує, приймає рішення і несе за них наслідки. І в якийсь момент я зловила себе на думці, що саме вона чи не найбільший скарб цієї трилогіі, хоч і знаходиться не на першому плані.Я,на правду, дуже люблю цю трилогію саме через Живі кораблі. І вони більше не сприймаються як дивина чи сюжетний гарний мув. Вони — істоти з травмою, пам’ятю і власним правом на вибір. Абсолютно повноцінні персонажі. І Гобб дуже чітко показує, наскільки страшно людям визнавати, що те, що вони вважали «власністю», має свою думку, яку ще й може транслювати.Фінал тут справедливий. В стилі «наслідки мають вагу». І певно я не зможу назвати хто саме тут лишається з «хепі-ендом». Хтось отримує свободу, хтось — розплату а хтось банальне болюче усвідомлення.Дуже і дуже багато ще можу сказати, та щоб зрозуміти вартісність Гобб і її неймовірно продуманого світу — беріть і читайте.А я з нетерпінням чекатиму решту книг цієї саги.Видавництво КСД 🌟