Про таке не зізнаються, але навесні для покращення отриманих знань та навичок робив розбори дій усіх команд УПЛ. Виявилося, що найкращою командою за організацією гри, продуманістю та чистокровною аналітикою в усій лізі є Олександрія Руслана Ротаня. Моя думка, безперечно, скромна, але тільки під час перегляду матчів цієї команди точно розумів, що вона хоче, як вона хоче це робити та що йде за чим в кожній фазі. Пресинг Руха, контратаки Кривбаса, зАмок та замОк ЛНЗ - це все також варте особливої уваги, але Олександрія - хрестоматія.(Востаннє я це слово вживав ще в школі, ото воно сховалося в голові)Та як і в кожній команді Ротаня, окрім хіба тієї, що була рік тому на молодіжному Євро, є проблеми з виконанням цих задумів. Ротань вже досить досвідчений тренер, щоб зроузіти те, що він - догматик. Хто б не був у нього в складі, він хоче грати в такий футбол. Але тільки на тому Євро у нього був близький до ідеального набір виконавців, які потрібні для цього футболу: воротар - Трубін, центральний захисник - Батагов, опорний півзахисник - Бражко, 8/10 в різних фазах - Судаков та вінгери - Мудрик й Кащук. Якщо говорити про Олександрію, то з цього набору є тільки Судаков в обличчі Ковальця та прогрес Шулянського. На Олімпійських іграх були хіба були тільки Батагов та вінгери, але в центрі поля не вистачало потрібної якості, зважаючи на те, що Рубчинський мав бути Бражком, яким він не міг бути ніяк. Ротань не відмовився від того, щоб грати в той футбол, який він називає своїм. І це нормально та повністю вписується навіть не в сучасні тенденції, хоча їх легко помітити: Компані за наявність ідей, які не співпадають рівню гравців покликали в Баєрн, Мареску - в Челсі. Утім Ротаня та його команду хочеться порівняти з інших тренером, теж догматиком, але з попереднього покоління. Загалом у тренерів такої формації з великим акцентом на дотошність в діях завжди має бути розуміння, чому вони програють. З Іраком Україна програла через пенальті та якийсь ступор після пенальті. Із Аргентиною Україна програла через те, що суперник мав більший клас. Із точки зору аналітики - це не відповідь, навіть не відмазка.«Ми все робили правильно, але програли, бо суперник був кращий індивідуально». Реально, за таке б Ротаня могли покликати в європейський топ-клуб. Без жартів. Але поза межами книжок та дошок має робитися так, щоб команда вигравала. Бо інколи перемога - це зробити все правильно, але значно частіше перемога - це перемога. Так ось порівнювати Ротаня наразі хочеться не з Компані чи Марескою, а з тим, хто пройшов шлях догматика - Бренданом Роджерсом. І поразки в нього часто були такими ж. Які неможливо пояснити. Хоча якщо Ротань повторить карʼєру Роджерса хоча б українських масштабах - це буде велике досягнення.