Як Полісся зробило кроси знову потужним атакувальним методом.Матч проти Копенгагена став чудовою демонстрацією того, наскільки небезпечними можуть бути передачі з флангу за правильного способу їх використання.В якийсь момент історії будь-які флангові передачі стали синонімом посередності та невибагливості. Світ фактично поділився навпіл: одні почали грати в позиційний футбол, інші у відповідь - в найшвидший пошук шляхів до воріт суперника. В обох системах традиційні кроси стали зайвим компонентом, адже масований захист так не відкрити, а під час швидких переходів передача на фланг та потім навіс звідти створює більше перепон.У момент коли математика увірвалась в футбол, кроси взагалі стали андеграундом. У 2013 році фінансист Ян Вечер зробив дослідження, в якому показав, що лише 1 крос на 91.47 випадків призводить до голу та якщо команда зменшить кількість кросів, то це призведе до збільшенню кількості голів на 0.57 за матч. Сильніші команди, за його думкою, взагалі б мали забивати на 1 гол більше за матч, адже мають більше способів для створення моментів.Разом з цим зʼявляється xG, який змушує гравців не бити по воротах з далекої відстані, бо ймовірність так забити ще зменшується.Як тоді забивати голи?Авжеж, крос - це найпростіший спосіб доправити мʼяч в штрафний майданчик. На флангах здебільшого більше простору для підготовку для передачі, ймовірність того, що неточність призведе до атаки у відповідь не надто висока.Так, коли в тебе проста команда з невеликою кількістю таланту в порівнянні з суперником, то варто мати високого нападника, на якого робити флангові передачі верхом. Однак крос - це не тільки закидання мʼяча на 190-сантиметрового бевзя, який розштовхає усіх та забʼє головою.На прикладі Полісся ми можемо бачити, в чому сила гри з кросами.По-перше, це не може бути гарним чи поганим способом гри. Це просто спосіб. Якщо ти його обираєш, то він має бути підготовленим та відпрацьованим. Для підвищення якості потрібно не зменшувати кількість кросів, а збільшувати кількість гравців, які на ці кроси можуть відгукнутися. У Полісся таких футболістів в найгірший момент матчу 3-4 в зонах завершення.По-друге, атака з кросом не закінчується на тому, що суперник першим встигає до мʼяча, адже він спочатку нехай вибʼє вдало, але й зони підбирання мають бути теж заповнені. Отримати атаку у відповідь, як ми говорили, дуже складно, але атакувати другим темпом самому - можна.Ось цей момент, що нехай спочатку вибʼють правильно Полісся посилює й тим, як зазвичай виконуються кроси: не на партнера, який перебуває в статиці, а на того, хто рухається. І рухатися мають всі.Зрештою, забивати гол не завжди має той, хто відгукується на крос. Якщо в зонах завершення є партнери, котрі ще й рухаються, то передача на них буде ефективно.Головна сила кросів в тому, що захищатися проти них дуже складно, якщо вони виконуються в правильний таймінг та в темп. Будь-який футболіст має 5 орієнтирів: мʼяч, суперник, партнер, простір та ворота. Зазвичай, в ідеальних умовах одному гравцю нелегко впоратися з усіма орієнтирами, а коли йде флангова передача за умов правильного таймінгу, то захисник в своєму штрафному може втрачати 2-4 орієнтири, а якщо після цього йде скидання, то й усі 5. Так, гравці Копенгагена в деяких моментах навіть мʼяч втрачали, хоча це найбільш популярний орієнтир, від якого очі стараються не відривати ніколи.Полісся виконало 34 навіси в першому матчі проти Копенгагена, 16 з яких були точними. Леандру Андраде сам має показник - 11/7. Завдяки тому, що кожен гравець чудово знає, що йому таких ситуаціях команда забила 2 голи, створила ще 5-6 гольових шансів. після таких дій. 1 гол на 17 кросів. Не показово?У попередньому сезоні УПЛ Полісся виконало найбільше кросів серед усіх - 590. Всього команда забила 51 гол, 23 з яких були після відкритих кросів (без урахування стандартів). Тобто, 1 з 25.65 кросів призводив до голу.Це система.