У 2025 році від російських ударів загинули близько 2400 мирних жителів України. Це приблизно на третину більше, ніж роком раніше.Це не «статистика». Це чиїсь імена, чиїсь домівки, чиїсь діти, чиїсь недожиті вечори. Кожна така смерть — прямий гріх вбивства, який ніколи не сховаєш за словами «війна все спише». Не спише. І не забуде. Наш біль не робить нас слабкими; він робить нас живими. А жива людина не звикає до зла, не приймає його як «нову норму», не вчиться байдужості, бо байдужість — це форма капітуляції душі.Господь не на боці ракет. Він завжди на боці жертви. Христос завжди поруч із тим, кого вбивають, виганяють, калічать, хто ховає рідних і тримається на одному подиху. Ми маємо право на гнів, але не маємо права на озвіріння. Ми мусимо берегти людину в собі, допомагати тим, хто поруч, і тримати серце в роботі: молитвою, милосердям, підтримкою війська, підтримкою тих, хто втратив дім, здоров’я, близьких. Правда й справедливість не вмирають від вибухів. Вони тільки дорожчають.Господи, упокой душі всіх невинно убієнних. Зціли поранених тілом і серцем. Укріпи тих, хто тримає небо і землю. Дай нам витримку, ясність і силу не зламатися. Благослови Україну. Амінь.