Відгук Валерія Малахова❤️

Бен Ааронович. Річки Лондона. Пер. з англ. Романа Гардашука Тернопіль: Богдан, 2026. В мене паперова версія. Дуже цікава книга, початок великої серії містичних детективів, які, сподіваюся, будуть всі перекладені українською. Прочитано за один вечір. Констебль-початківець Пітер Ґрант походить із родини, що переїхала до Лондона зі Сьєрра-Лєоне. Хлопець не надто здібний у поліцейській роботі: спостережливий, але часто відволікається на якусь дурню замість того, аби зосередитися на пошуку злочинців. Здавалося б, такому один шлях – в «паперовий» відділ, створений, аби «справжні» копи не заморочувалися бюрократичними перешкодами і спокійно ловили негідників. Та нічне чергування біля місця злочину призводить до того, що Пітер проводить допит справжнісінького привида – і потрапляє в учні до справжнісінького мага. Який, до того ж, є головним інспектором Скотленд-Ярду. І працює там згідно з якоюсь «угодою», про яку всі навколо не надто схильні розводитись. Тепер на Пітера чекає вивчення латини, грецької та арабської мов, простіших заклинань... і поліцейської роботи, звісно. Бо привид таки бачив убивство – і дуже небезпечного вбивцю, здатного «відчужувати» чужі тіла. І неначе цього замало, Батечко Темза посварився з Матінкою Темзою, а хто це має розрулювати? – звісно ж, поліція Лондона! Ну, тобто, тамтешні чарівники. Ну, тобто, констебль Пітер Ґрант власною персоною 😊

У книзі дуже багато оцього типового британського гумору, який межує із сарказмом, але не переходить тонкої межі. Автор підсміюється і над героями, і над ситуаціями, в які ті потрапляють, та коли мова заходить про речі, по-справжньому важливі, сміх щезає. Аби з’явитися в наступній сцені, розряджаючи ситуацію. В принципі, схоже на твори Пратчетта. Або на детективи Річарда Османа. Книга трохи... гм, напевне, «недоскомпонована», проте зовсім трохи. Так, ситуація, власне, зі сваркою річок недотягнута і вирішується на останніх сторінках дуже швидко. Значно більше уваги автор приділяє геть іншому розслідуванню. Воно гарне, воно цікаве, але до чого тоді назва?.. Ще у мене складне ставлення до певних перекладацьких рішень. Так, доместифікація геть усього в якості перекладацького рішення цілком має право на існування (крім того, в деяких местах мене це потішило, типу назв «Перша приватна биткарня» і «Кий вам»), та все ж, як на мене, там її забагато. Натомість не перекладені деякі назви і терміни, які, на мою думку, потребують пояснень для українського читача. Ну бо не всі настільки ерудовані 😊

Та все це особисто мені не завадило оцінити книгу дуже й дуже високо. Сподіваюсь на якнайскоріший переклад продовжень, читатиму обов’язково. Дуже раджу прихильникам циклів детективів, власне, Річарда Османа (якщо містика таких не відлякає) та історій про Варту Террі Пратчетта.