Channel Видавництво Богдан - @bohdan_books - №4602
✍️"Я, очевидець лиха такого великого... вирішив записати речі, свідком яких став. А позаяк губиться у плині часу те, що належить пам'ятати..."✍️"Страшний Господь у гніві, коли судна година Його прийде.""КНИГА СУДНОГО ДНЯ"КОННІ ВІЛЛІСВидавництво "Богдан"Завершую листопад абсолютним влучанням в вайб цього місяця. Адже "Книга судного дня" - саме для листопаду. Не лише тому, що тут все сумно, сіро і страшно, але і почуттям безвиходді, яке тут є основним. Але, в той же час, сюжет дуже цікавий. І ще - дуже пізнавальний. Тому цей роман стане одним з кращих, прочитаних цього року. І, мабуть, кращим у своєму жанрі. Отже, почнемо з початку. Я не часто, але кілька разів на рік точно, читаю наукову фантастику. Тому до вибору книжок цього жанру підходжу дуже ретельно. Адже жанр особливий, і в ньому важливо знайти своє. "Книгу судного дня" радили багато людей, прислухатися до яких варто. Тому я і обрала її якось. І, знаєте, не помилилася! Мені дуууже сподобалося! Сюжет з тих, що запам'ятовується на все життя. А для мене як біолога - взагалі цікавий. Про що книга? Оксфорд. 2054. Істориків, що досліджують різні епохи, тут відправляють побачити їх своїми очима на машині часу. Збирається у своє перше дослідження і Ківрін. Вона вивчила середньовічну англійську, латину. Навчилася вишивати. Розбиратися в травах. Вивчила всі релігійні ритуали. Отримала укріплення імунітету і всі можливі щеплення. Коротше, вважає, що готова. Але її науковий керівник - професор Данворті, тим не менш, проти. Адже дівчина хоче потрапити у 1320 рік. Глухе середньовіччя, де молодим жінкам жилося нелегко. Та Ківрін не слухає Данворті і таки вирушає. Все повинно було бути нормально, адже обраний рік був ще до того, як чума охопила Британію. А все інше можна було оминути. Та не так сталося, як гадалося. В момент перенесення до Середньовіччя, у 2054 в Оксфорді, починається пандемія невідомого грипу, який вразив вчених на археологічних розкопках, і Ківрін переноситься у давнину інфікована. Та і це ще не все, в момент перенесення стається помилка, бо вчений, який ним керує, теж хворий на новий грип. І Ківрін потрапляє не у 1320-й, а у 1348-й рік, коли чорна смерть(чума) прийшла у Європу. "Книгою Судного Дня" Ківрін назвала свій щоденник мандрівки, якби ж вона тільки знала, яка це буде влучна назва! Далі описувати не буду. Але сюжет особливо другої частини книжки, дуже захопливий. Важко відірватися. Хоча він(сюжет),і моторошний, і страшний, і в чомусь огидний, одночасно. Це не світла книжка. Але вона про людяність. Про беззахисність людства перед пандеміями, чи то середні вікі, чи то ХХІ століття. Про справжню підтримку. Про дружбу. Про вміння лишатися Людиною навіть в пеклі. Про те, за що в важкі часи людину називають Святою. Тими, що запам'ятовуються були описи відмінностей нас сучасних від людей, що жили 700 років тому. Крім меншого зросту, про який ми всі чули, це і бруд тіла, і воші, і обморожені руки, і погані зуби. Для мене цікавими були також факти про три форми чуми, які описані наукою. Про їх перебіг, варіанти зараження, тощо. Ну, і, враховуючи, що книжка написана задовго до появи COVID-19, а саме на початку 1990-х, можна сказати, авторка передбачила майбутнє. Згадалися всі наші пригоди і страхи, пов'язані з пандемією. Тому, як висновок, роман, однозначно, сподобався! Однозначно, 10 з 10! Чудова, пізнавальна історія. Не розважальна, але дуже цікава! Такою, як і має бути хороша наукова фантастика!#КнигаСудногоДня#КонніВілліс#Богдан#бібліотекаJilli #134574с.10/10❤️#мегерочка_рекомендує #книжкова_мегерочка
1380
25-11-30 17:25