Видавництво Богдан | У Роджера Желязни є історії, які запалюють у серці палкі почуття до фа...

У Роджера Желязни є історії, які запалюють у серці палкі почуття до фантастичної літератури. І навіть якщо ці стосунки нетривкі, теплий спогад про це залишиться назавжди.“Ніч у самотньому жовтні” до них не відноситься. Це радше історія для читачів, які мають тривалий шлюб із жанром і хочуть влаштувати собі ностальгічне побачення із відсилками до творів Мері Шеллі, Говарда Лавкрафта, Брема Стокера, Едгара Аллана По та Артура Конан Дойла. Немає значення, створюєш ти осінню підбірку книг чи ні - твоя рука автоматично тягнеться до Желязни як тільки бачиш перший жовтий листочок. "Ніч у самотньому жовтні“ промовляє до тебе одною назвою: "розгорни мене, коли відчуєш під ногами хрусткість опалого листя, а ніздрі лоскотатиме духмяна імла”. Ця історія написана від імені пса Нюха, який живе разом зі своїм таємничим господарем Джеком (тим самим Різником). Через давнє прокляття той мусить робити вночі страшні речі на вулицях Лондона, а Нюх тим часом чатує. Коїться щось незбагненне, оскільки певну кількість вкрай дивних осіб вабить до одного належного місця, однієї самотньої ночі на Геловін, коли сяє повний місяць і оживає древня магія. Вони звуть це “великою грою”, де не відразу збагнеш де друг, а де ворог. А Нюх, разом зі своїм сумнозвісним господарем, є частиною цього дійства.Ця книга - символічний ритуал, а не звичайний процес читання. Її сюжет оформлено як щоденник, де кожен розділ - один день жовтня. Можна читати помалу по одному розділу щодня протягом місяця (я читала помалу, але не щодня). А можна загорнутися у теплу ковдру і проковтнути за вечір. “Ніч у самотньому жовтні” цінніша своїм форматом, ніж сюжетом. Розповідь, що ведеться від імені собаки - вірного, справедливого, співчутливого товариша, є дуже привабливою. Вся оповідь пронизана любов'ю до тварин, що безумовно зачіпає читача. Якщо у вас досі немає домашнього друга, ця книга гарантовано викличе бажання завести собаку. Або кота. Або щура. Або всіх разом. Я вважаю, що це цікавий досвід для поціновувачів жанру та творчості Роджера Желязни загалом. Особисто для мене це була непогана одноразова пригода. Чесно, це не та історія, до якої б я хотіла повертатися знову й знову. Але спробувати варто. Не тому що осінь, а тому, що на вас чекає найкращий сторожовий пес Нюх. #атмосферний_відгук #читаємоБогдан