Telegram statistics channel - @blacklampa

Ніколи не слід допускати силової зміни кордонів, — ексглава МЗС Литви Габріелюс Ландсбергіс.Нинішній геополітичний момент часто порівнюють зі зрадою Чехословаччини Чемберленом у 1938 році. Але в історії є й інший момент, який із не меншим успіхом можна використовувати як приклад.У 1944 році Сталін, відчуваючи наближення перемоги, вимагав від союзників визнання частини Польщі частиною СРСР. Замість того, щоб відкинути цю вимогу, союзники врешті-решт чинили тиск на поляків, змусивши їх прийняти перекроєні Сталіним кордони. Звучить знайомо.Коли польський прем’єр Миколайчик відмовився прийняти ультиматум, Черчилль вибухнув: «Ви не уряд, якщо не здатні прийняти якесь рішення. Ви безсердечні люди, які хочуть розвалити Європу... Ви абсолютно не здатні дивитися фактам в обличчя. Ніколи в житті я не бачив таких людей». У союзників не було виправдання тому, що вони залишили Польщу Радянському Союзу, зрадивши країну, яка пожертвувала так багато заради свободи Європи.Те, що президент Трамп робить із путіним, не повинно дивувати. Він ніколи не приховував, що має намір укласти з путіним «угоду». Його мало цікавило, що це означатиме для України чи для європейської безпеки. Укладення угоди завжди було його єдиним інтересом.путін готовий підкоритися, але лише якщо угода буде укладена на його умовах. Зараз він хоче отримати частину України. Але його кінцева мета ніколи не змінювалася: він прагнутиме до вразливих місць України — і, коли йому випаде нагода, Європи.Також легко передбачити, що може зробити Україна. Позиція Зеленського виглядає чіткою: він відкидає пакт; Україна жодним чином не може прийняти капітуляцію.Питання, на яке немає відповіді, полягає в тому, що Європа готова зробити зараз.Чи піде вона за прикладом президента України і продовжить відкидати пакт путіна і Трампа?Я впевнений, що вже є ті, хто вважає, що тиск на Україну з метою змусити її здатися — це найкращий шлях вперед. Хтось навіть може вважати українців «безсердечними» за те, що вони висувають вимоги.З точки зору втомленого війною західного політика, який приймає рішення, пакт Трампа і путіна може здаватися привабливим. Вони міркують, що це може призвести до припинення вогню, хай навіть тимчасового. Це робить війну проблемою когось іншого, кажуть вони собі. І, на їхню думку, ми повинні зробити все можливе, щоб умиротворити Трампа, особливо якщо він погрожує залишити Європу.Прихильникам безладного перекроювання кордонів я кажу: ми це вже проходили. Одним із найганебніших моментів Другої світової війни було зречення союзників — друзів, які воювали разом із британцями та американцями, залишивши їх на десятиліття виснажливого радянського правління, тому що це було «доцільно», або, як вони казали, «ми нічого не могли зробити».Цього разу поразницьке знизування плечима не таке переконливе. Ми всі знаємо, що є речі, які ми можемо зробити. Ми можемо допомогти Україні. Ми можемо ставитися до України як до справжнього союзника, який бореться не лише разом із нами, але й за нас. Не потрібно ховатися за порожніми словами. У той час як схвалення пакту або тиск на Україну з метою змусити її прийняти його принесе ганьбу поколінню.Переможці уникають осуду — ось чому ми рідко згадуємо слова Черчилля, звернені до Миколайчика. Але Європа зараз не переможець, вона на шляху до того, щоб стати наступною жертвою. Тому, як мінімум, інстинкт самозбереження має спрацювати, переконавши європейські країни, що допустити зміну кордонів силою — це самогубний крок.І врешті-решт, сила пакту Трампа-путіна залежить від того, чи підтримають його інші. Найблагородніше було б не підтримувати його. Якщо Європа стане на бік України, пакт протримається зовсім недовго.🚀Підтримати🤝_✅✅_🤝🚀Приєднатися до ZN.UA

Те що я побачив, це найбільш обговорюваний фрагмент тексту WSJ щодо результатів зустрічі союзників та України. "Європейська пропозиція містить вимоги про припинення вогню до вжиття будь-яких інших кроків. У ній також йдеться про те, що обмін територіями можливий лише на взаємній основі, тобто якщо Україна виведе свої війська з одних регіонів, Росія повинна вивести свої війська з інших.Європейський план, представлений віце-президенту Дж. Д. Венсу , державному секретарю Марко Рубіо , посланникам Трампа з питань України Кіту Келлоггу та Віткоффу, також передбачає, що будь-які територіальні поступки Києва мають бути захищені незмінними гарантіями безпеки, включаючи потенційне членство України в НАТО". Тобто. 1. Спочатку припинення вогню - потім все інше. 2. Обмін територіями не відкидається як ідея, питання у реалізації. 3. Гарантії безпеки, можливо НАТО.Важливий п.2. У спільній заяві за підсумками перемовин такого формулювання немає. Є таке: "Ми залишаємося відданими принципу, що міжнародні кордони не повинні змінюватися силою. Поточна лінія зіткнення має бути відправною точкою переговорів. " Але це не говорить про те, що WSJ щось вигадала або поспілкувалася з поганим джерелом. Трамп, як відомо, раніше заявив: "Це складно. Буде певний обмін територіями на благо обох сторін". А "відданість принципу" це взагалі звучить як якесь знущання. Що вартують ці принципи, якщо не застосовується сила для їх відстоювання?Звичайно, ми будемо говорити правильні слова про справедливість, чесність, неможливість поступок ворогу і оце все, але, схоже це та реальність в якій ми жили і до того, але про яку тепер можна говорити вголос.

Наша пісня гарна й нова. Зрозумійте мене правильно: я за те щоб війна припинилася якнайшвидше. Але це не привід сумніватися, ставити питання і випробовувати ідеї та заяви на міцність. Тож зараз маємо чергову віху на горизонті - можливий саміт трьох. США, Україна та росія. Впевнений, це ідея Трампа. В американській традиції проводити такі зустрічі, бажано в резиденції Кемп-Девід. У 1978 році Картер мирив там Єгипет та Ізраїль. У 2000 Клінтон посадив за один стіл Арафата та Барака. Ось як про можливи зустріч пише сьогодні NYT.Зустріч із Трампом означала б певну перемогу для Путіна. З моменту вторгнення в Україну він був ізольований лідерами країн НАТО, які відмовлялися мати з ним спілкуватися напряму, доки Трамп, після повернення на посаду, не розпочав вести телефонні розмови з російським лідером. Перспектива цієї зустрічі відображає глибоку впевненність Трампа в тому, що його сила переконання, особливо під час особистої зустрічі, – це єдиний спосіб досягти угоди. Можливо, так і є. Але існує вірогідність і, думаю, дуже висока, що путін знову використає це для затягування часу, "забиття баків" пустими обіцянками і ідіотськими псевдоісторичними фантазіями. А Трамп може знову повестися на це, розгледівши в цій мішурі якісь сенс. Якщо коротко, я не вірю в щирість намірів путіна. Але вірю в силу зброї, санкцій та Сил оборони України. Перше й друге у великій мірі залежить від США.А предмет перемовин, фактично, звівся до 2 з половиною питань. Території, нерозширення НАТО (як на мене таке вже анахронічне питання) та зняття санкцій. Штука в тому, що це питання на користь рф. Але що отримаємо ми?

Просто фото напередодні тижня, на якому можливі зміни в політиці США по відношенню до росії. Обіцяно, що США введуть нові санкції. Тема цікава, як би хто до них не ставився. Просто уявіть, яким би був потенціал, рф, якби санкції не діяли, постачання товарів продовжувалося, західні компанії працювали на росії, банки продовжували б робити у "свіфті".... Так, вони недосконалі і могли бути більш потужними. Варто зазначити, що достеменно невідомо про які санкції нині йде мова. Є два варіанти. Або передбачені Sanctioning Russia Act of 2025, авторами якого є Грем-Блюменталь (500% мита на країни-покупці російського газу та нафти ). Або документально невиписані і тільки проговорені перед журналістами 100% мита на товари з країн, які купують російську нафту. Будь який варіант привабливий якщо тільки він дійсно буде реалізований. Без виключень, випробувальних термінів, "круглих столів" і зменшення мит у 4-5 разів. Впевненими можна бути лише в тому, що це буде нафта. І наша робота по нафтовим об'єктам рф тому підтвердження. Думаю, не зовсім не співпадіння, а спільна робота - американські погрози про нафту і наші дії по зменшенню нафтового потенціалу рф. Поки що рф тримає мовчазну паузу в розмові з США. Балаболи-пропагандисти не рахуються. москва продовжує бити по Україні, не приховуючи, що б'є по цивільним (раніше прикривалися фіговим листом пояснень ударів атаками по об'єктам військовим). Вона демонстративно показує, що погрози її не стосуються; вони ніяк не вплинули на їх наміри. Це не про "силу" рф. Це вичікування, вибір стратегії подальших дій, однією з яких буде спроба знову дати якусь перспективу залагодження, якійсь натяк на перемовини в надії, що американці це схавають і вже тим будуть задоволені. Сподіваюся, президент США зрозумів, що будь які обіцянки рф не треба сприймати серйозно. Варто реагувати лише на фактичні домовленості. Припинення вогню? Називайте дату і час. Трюк з атомними підводними човнами цікавий і показовий. Саме так з рф потрібно розмовляти. Хоча відверто скажу, я до кінця не вірю, що рух човнів відбувся) Це як в тому анекдоті про діда в якого проблеми з ерекцією, а у його ще більш старшого сусіда таких проблем немає і він ще розповідає, що міняє коханок щоденно. "Так і ви кажіть!", - радить діду лікар. В даному випадку казати, що два човна пересунулися ближче до рф і дійсно пересунути їх - різниці немає. Ефект той самий. США демонструють втрату терпіння. Тож, побажаємо нам перемог, а Трампу не піддатися на кацапські хитрощі і довести почате до логічного завершення.

"Лабораторія" видала одну з найочікуваніших мною книг. «Мобілізована нація. Німецька війна 1939–1945» Ніколаса Старгардта. За великим рахунком, ця книга відповідає лише на одне питання - чому? Чому німці, освічена нація, підтримали невігласа та війну? Чому швидко всотали ідею геноциду? Чому продовжували підтримувати режим навіть тоді, коли він вже руйнувався? І ще багато різних "чому", сенс яких полягає в намаганні зрозуміти як люди, під владою громадської думки, пропаганди та насилля, втрачають людські якості. Ця книга над важлива саме для нас, але, як і більшість ретроспективної літератури, прийшла до нас із запізненням. Хоча й не факт, що якби ми отримали український переклад у 2015 році, коли книга побачила світ, багато хто б з нас виніс з неї якісь уроки. А ось зараз вона буде прочитана геть по-іншому. Німці в цій книзі, це росіяни зараз. А війна нацистської Німеччини, це війна рашистської росії. Все як під копирку. Цитата:Якщо у Великій Британії і Франції всім було зрозуміло, що Гітлер розв’язав загарбницьку війну, без жодних причин напавши на Польщу, то більшість німців були впевнені, що змушені воювати задля самооборони через махінації союзників і польську агресію. Нині мені важко знайти виправдання росіянам які залишилися на росії. Буквально вчора Левада-центр видав дані традиційного опитування росіян: "Більшість опитаних перебувають у нормальному стані, при цьому рівні частки — приблизно кожен п'ятий — мають чудовий настрій або негативні почуття. Більшість опитаних вважають, що справи в країні йдуть у правильному напрямку, їхня кількість трохи знизилася за останні пару місяців. Оцінки діяльності органів влади залишаються високими."Це те, що відчували німці, коли їх діти та батьки крокували загарбницьким маршем по Європі майже сто років тому. І тому я буду читати книгу про німців, а перед очами у мене будуть росіяни. Такий собі додаток до історичного дослідження. Але відомо що в кінці - диктаторський режим паде.

⚔️Ситуація на Покровському напрямкуТак, диверсійно-розвідувальні групи ворога дійсно присутні на Покровському напрямку. Вони працюють, і наші підрозділи їх регулярно виявляють та знешкоджують. Це не новина. Але проблема глибша, і вона не тільки у ворогові.Ключова загроза всередині - це системне спотворення інформації. Від зводів і відділень до вищих рівнів підрозділи свідомо подають викривлену картину. І причина зрозуміла: командири та особовий склад бояться тиску за тактичні втрати. Їм не дають права на маневр. Замість того, щоб дозволити відступити, зберегти людей і перегрупуватись, їх буквально починають “пресувати” за втрату окремих позицій.Система бреше сама собі. Замість реальної обстановки на картах, ілюзія контролю, це може коштувати занадто дорого.Потрібно змінювати підхід. Треба перестати ганяти людей за тактичний відступ, якщо це дозволяє виграти в оперативній перспективі. Водночас є й позитив. Були ухвалені дійсно хороші рішення, які здатні стабілізувати ситуацію найближчим часом. Без деталей.Голос Майора ✙

Тим часом США виходять із ЮНЕСКО.Заява для ЗМІТеммі Брюс, прес-секретар Державного департаменту США22 липня 2025 р.Сьогодні Сполучені Штати поінформували Генерального директора Одрі Азуле про рішення Сполучених Штатів вийти із ЮНЕСКО. Продовження участі у ЮНЕСКО не відповідає національним інтересам Сполучених Штатів.ЮНЕСКО займається просуванням соціальних і культурних ініціатив, що викликають розкол, і приділяє надмірну увагу Цілям сталого розвитку ООН — глобалістському ідеологічному порядку денному в галузі міжнародного розвитку, що суперечить нашій зовнішній політиці “America First”. Рішення ЮНЕСКО прийняти “Державу Палестину” як державу-член є вкрай проблематичним, суперечить політиці США та сприяє поширенню антиізраїльської риторики в рамках організації.Продовження участі США у міжнародних організаціях буде зосереджено на просуванні американських інтересів у ясній та переконливій формі.Нагадаю, що Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури охороняє культурну спадщину, сприяє доступу до освіти та боротьбі з безграмотністю, підтримує свободу слова та захист журналістів, фінансує наукові дослідження та розвиток освіти в різних країнах, захищає нематеріальну культурну спадщину. Вихід США - до речі, другий за історію існування ЮНЕСКО - показовий, але має стати не дуже болісним кроком для структури. Раніше, до 2011 року, Вашингтон забезпечував 22% поточних витрат структури. Потім США припинили фінансування, і вийшли з ЮНЕСКО у 2018 році, за час першої каденції Трампа. У 2023 році - повернулися. І тепер знову вийшли. А- адаптація.

Тільки ті, хто ініціював черговий раунд мирних перемовин, який має відбутися в Туреччині цієї середи, знають, навіщо він потрібен. Про припинення вогню, а в подальшому і війни, варто говорити і домагатися, але, відверто кажучи, передумов для прийняття рішень особливих немає. рф посилює тиск на фронті і б’є вже сотнями дронів по цивільних; її економіка страждає, а з точки зору внутрішньої ситуації 1937 рік виглядає як невинна прелюдія, а «застій» - як «золотий вік». Україна проводить організаційні перестановки на фронті і, після завершення нікому не потрібної американської епопеї зі зброєю («дам – не дам - продам»), готується до нового етапу війни. Економіка також страждає. Але українці демонструють стійкість, готові продовжувати боротьбу та вірять у перемогу. Вони не бояться (згідно опитувань Gradus, страх стоїть на 6 місці серед емоцій), але 87% українців перебувають у стані стресу. Ми продовжуємо зберігати надію та довіру до Сил оборони та лідерів. Але є тенденція до падіння рейтингів у представників влади та зростання у військових.Тож, що може змінитися? Як можна побачити з таблиці, немає жодної точки дотику між українським та російським сценаріями припинення війни. Зміни в перемовних позиціях якщо і будуть, то говорити про них ніхто не стане. Бо неможна , тим більше тим «в процесі», фіксувати зміну власних переконань, тим більше тоді, коли не зрозуміло коли і як закінчиться війна. Але, припущу, що ці перемовини стануть першими по суті формату припинення війни. Невдалими, але це можна буде вважати точкою відліку. Я хочу вірити в те, що на росії стан справ гірше, ніж у нас. Географічно вони більше, людей – більше і проблеми відчуваються гостріше. Це тільки здається, що на росії все добре, вони не відчувають війни і їм все одно. Так про це розповідає кацапська пропаганда. Але їм х@рово і з кожним днем стає все гірше і гірше. І це добре. А про деталі ми дізнаємося потім, згодом. Зокрема і про те, що за така пропозиція могла звести українську та рашистську делегацію в Туреччині на фоні відсутності перспектив дипломатичного врегулювання. Це неприємно, бо хочеться знати "тут і зараз", але нормально. Наприклад, тільки вчора назагал стало відомо про те, як британський прем’єр Тоні Блер не хотів розпочинати війну в Іраку 23 роки тому, побоюючись політичних ризиків - бути непереобраним («США не повинні сприяти зміні режиму в Багдаді ціною зміни режиму в Лондоні» - слова радника сера Тоні з питань зовнішньої політики, сера Девіда Меннінга) і як Британія сприймала Буша-молодшого, який вирішив повалити режим Хусейна («Його погляд на світ маніхейський. Він бачить свою місію у позбавленні його від лиходіїв. Він вважає, що американські цінності мають бути універсальними» - лист посла ВБ у США Крістофера Мейєра). Все це стало відомо, оскільки відкрилися архіви. При чому не тільки про війну в Іраку. В США адміністрація Трампа оприлюднила понад 230 000 сторінок документів, пов'язаних з вбивством Мартіна Лютера Кінга-молодшого у квітні 1968 року.Зараз десь в МЗС або офісі президента хтось складає важливі бумаги, або робить нотатки для архіву, які ми побачимо через роки.

Давно такого не було і ось новий скандал з медіа. Не з нашими, американськими. Про наші якось згодом. Дональд Трамп йде хрестовим походом на The Wall Street Journal, News Corp та її власника Руперта Мердока. На першій шпальті вийшов текст про те, що видання ознайомилося із особистим альбомом Джефрі Епштейна, який, як відомо, влаштовував для мажорів закриті вечірки, підкладав їм неповнолітніх дівчат, був засуджений, помер в тюрми. Коли Епштейну виповнилося 50, його подруга, британська світська левиця Гіслейн Максвелл, вирішили подарувати йому альбом з привітаннями, які б написали його друзі. Так з’явився том з особистими листами фривольного та похабного змісту, які написали відомі люди. В цьому альбомі знайшовся і лист від Дональда Трампа. Ось як його описує WSJ«Лист із ім’ям Трампа, який проаналізувало видання, має непристойний вигляд, як і інші в альбомі. Він містить кілька рядків друкованого тексту, обрамлених контуром оголеної жінки, який, здається, намальований від руки товстим маркером. Пара маленьких дуг позначає груди жінки, а підпис майбутнього президента — це хвилясте «Дональд» під її талією, що імітує лобкове волосся.Лист завершується словами: «З днем народження — і нехай кожен день буде ще однією чудовою таємницею». За стандартами, при підготовці тексту видання звернулося за коментарем до Трампа. Той заперечив, що написав листа чи намалював картинку: «Це не я. Це фейк. Це фальшива історія «Wall Street Journal». А коли текст вийшов, президент пішов піною у своїй мережі Truth Social, де написав наступне.Президент Трамп вже переміг Джорджа Стефанопулоса/ABC, 60 Minutes/CBS та інших, і з нетерпінням чекає можливості подати до суду і притягнути до відповідальності колись велику The Wall Street Journal. Вона дійсно перетворилася на «огидну і брудну ганчірку», і написання наклепницької брехні, подібної до цієї, показує їх відчайдушне бажання залишитися актуальними. Якби в цій «афері Епштейна», що має відношення до президента Трампа, була хоч частка правди, ця інформація була б розкрита Комі, Бреннаном, «Шахрайкою Гілларі» та іншими божевільними радикальними ліваками багато років тому. Вона точно не пролежала б у файлі в очікуванні того, що «ТРАМП» виграє троє виборів. Це ще один приклад ФЕЙКОВИХ НОВИН!». Звичайно, одразу, виляючи хвостом, прибіг віцепрезидент США Джей Ді Венс: «Прошу вибачення за вислів, але ця історія — повне і абсолютне лайно. The WSJ має бути соромно за її публікацію. Де цей лист? Ви здивуєтеся, якщо дізнаєтеся, що вони нам його навіть не показали перед публікацією? Невже хтось щиро вірить, що це схоже на Дональда Трампа?» Так! Це дуже схоже на Дональда Трампа! Бо це він перший президент США який отримав судимість за справу із сексуальним підтекстом. Як відомо, всього рік тому він був осуджений за 34 кримінальними звинуваченнями за підробку фінансових документів аби приховати виплату $130 000 (загальна сума $420 000) порноактрисі Стормі Деніелс з метою поховати інформацію про секс із ним під час виборчої кампанії 2016 року. Це його письменниця Джейн Кэрролл звинуватила у сексуальному насильстві та наклепі, виграла суд, який загалом постановив виплатити їй близько 90 млн доларів (зараз справа в апеляції).А ще це проти нього, а не когось іншого, за всю його бурхливу історію щонайменше 25 жінок висунули звинувачення у непристойній поведінці або сексуальному насильстві. І це він, не знаючи що мікрофон на лацкані перед ефіром шоу Access Hollywood пише звук, сказав телеведучому Біллі Бушему наступне: «Мене автоматично тягне до гарних — я просто починаю їх цілувати. Це як магніт. Просто цілую. Навіть не чекаю. А коли ти зірка — вони дозволяють тобі це. Можеш робити що хочеш. Хапай їх за піхву. Можеш робити що завгодно.»Тому так, Джей Ді, це дуже схоже на Трампа.

⚡️ Очільник фракції "Слуга народу" Давид Арахамія назвав остаточні зміни, які відбудуться в уряді ▫️Новим прем’єр-міністром буде Юлія Свириденко. А її попередник на посаді Денис Шмигаль стане міністром оборони.▫️Чинний глава Мінцифри Михайло Федоров залишиться на своїй посаді і водночас стане першим віце-прем’єр-міністром України. ▫️Віце-прем'єр-міністром з питань європейської та євроатлантичної інтеграції стане Тарас Качка▫️Чинний глава Міненерго Герман Галущенко стане новим міністром юстиції, а його пост займе міністерка екологія Світлана Гринчук.▫️Міністром соціальної політики, сім’ї та єдності України стане Денис Улютін. А новим міністром економіки — Олексій Соболєв.Водночас низка міністрів залишиться в уряді Юлії Свириденко на своїх посадах:🔵Олексій Кулеба - віце-прем’єр-міністр - міністр розвитку інфраструктури та територій 🔵Матвій Бідний - міністр молоді та спорту 🔵Наталія Калмикова - міністр ветеранів 🔵Ігор Клименко - міністр внутрішніх справ🔵Оксен Лісовий - міністр освіти і науки🔵Віктор Ляшко - міністр охорони здоров’я🔵Сергій Марченко - міністр фінансів🔵Андрій Сибіга - міністр закордонних справ.ПІДПИСАТИСЯ ⬇️📩ТЕЛЕГРАМ | 🔓ТІКТОК | 😎ФЕЙСБУК