Українка влучно підмітила саму сутність однієї великої проблеми нашого народу, про яку ми писали раніше. Сприйняття земляка як конкурента. Це травма, котру дійсно можна назвати "спадок совку" – епохи 4х мільйонів доносів, коли нікому не можна довіряти, "людина людині вовк", а є лише всемогутній начальник – партія, якій необхідно сподобатися, вислужитися, догодити за будь-яку ціну, йдучи по головах і закопуючи ближніх. Цей період не пройшов для нашого народу безслідно й викарбувався в ментальності багатьох українців огидними шрамами, які ще передстоїть загоїти. Й саме загоїти власноруч, це не та проблема, яка вирішується "сама собою". Тут для "зцілення" необхідно прикласти свідоме зусилля.Перепрошити власну свідомість й свідомість оточуючих сприймати співвітчизників не як конкурентів, а як союзників. Чим більше українців на вашій роботі, в вашому колективі, на вашій вулиці – тим сильніше ваше спільне представництво і, навіть, якщо новачок обжене вас та отримає підвищення – маєте бути певні, що новий начальник буде більш прихильним до земляків. Хочете зменшити конкуренцію – доносьте на поляків чи інших мігрантів. Звісно, це не моментальний процес. Будуть моменти, коли добро не вертатиметься взаємністю, а готовність допомогти сприйматиметься як слабкість. Багатьох зусиль вимагає зміна у сприйнятті, що той, хто йде по головах співвітчизників – не розумний й успішний предмет для заздрощів, а жалюгідний зрадник, заслуговуючий лиш презирства та осуду. Але хтось має зробити перший крок, показати приклад. Об'єднуючись з однодумцями, демонструючи переваги правильного шляху – єдності й взаємопомочі, ми зможемо зцілити наш народ від травм минулого поневолення, та зробити українців найвеличнішою нацією у світі! Достатньо лише почати. 👉🏻Долучитися👉🏻Підтримати рух