ЧАС ВІДМОВИТИСЯ ВІД «ПІДПОРОК»Людина приходить у світ одна (у симбіозі з мамою, але все ж таки – одна). І йде з життя на самоті (навіть якщо оточена рідними та близькими).Зі смертю тільки наодинці, очі в очі. І з Творцем у серці.Різні психологічні опори (на інших людей і свої реалізовані потреби), з погляду тлінності буття – лише підпорки. Підпорки, які допомагають жити і дуже потрібні в процесі, але під час зустрічі зі смертю будуть тягарем. До цієї Пані тільки очі в очі, своєю суттю, своєю душею.***Це третя-фінальна частина тексту про психологічні опори. Першу-другу опублікував на днях. © Андрій Бережанський, тілесно-орієнтований терапевт, кінезіолог, краніосакральний терапевт,системний розстановник, автор книг***І тут чим більше цілісності – глибинної – тим краще.А глибинна цілісність – це не про різні опори (для особистості). Це про зрілість та красу душі.Як перевірити, чи є глибинна цілісність? Якщо у Вас у житті все добре, і здається, що цілісні й надалі розвиватися вже нікуди – можна легко перевірити, чи це так… чи лише ілюзія. Занотуйте ТОП-10 своїх занять – чим займаєтесь і на що йде час. Серед них обов'язково будуть психологічні опори, які дозволяють функціонувати ефективно. Але спробуйте жити хоча б по парі тижнів без кожної з них або без усіх одразу. І подивіться, що буде із психікою.Наприкінці житті, в ідеалі, було би добре від усіх опор відмовитися і бути як Душа максимально вільною від земного, налаштованою до контакту з Творцем.НА БАГАТО РОКІВ: ЗАВДАННЯ ТА ОРІЄНТИРИЗавдання перше. Якщо погано і важко – знайдіть собі психологічні опори у потрібній кількості та якості. Починати варто з різноманітних стосунків, спираючись на людей (реалізація потреби у спілкуванні та любові). Потім, пізнаючи себе, реалізовувати інші потреби (творчість тощо.) і спиратися на них.Завдання друге. У той момент, коли все буде гаразд у житті і з'явиться ресурс – від усіх знайдених опор можна відмовлятися. Раніше 60-70 років це робити особливо немає сенсу, та й навряд чи вийде.Тому що це завдання на старість. Підготовка до досвіду зустрічі із смертю.Звичайно, деякі філософські та релігійні вчення пропонують шлях «відмови від потреб та бажань» (та опор) як базову практику. Але, на мій смак, це підійде небагатьом.Тому відмовлятися від опор (земних потреб та бажань) має сенс або в ті періоди життя, коли все «занадто добре» і свербіж самовдосконалення не відпускає (тоді є шанс набути цілісності у зрілому віці і бути прикладом для мільйонів і мільярдів), або коли на горизонті з'являється природне закінчення життя.Наприкінці життя має залишитися лише потреба у духовному. Власне, в цей час вона й отримує можливість для реалізації, оскільки може зрости тільки на фундаменті усіх інших – проявлених, прожитих – потреб.