про самопожертви, вибір і пластирі з хелоу кітті. ви колись думали за те чи егоїстична ви людина? я так. багацько часу пройшло з того моменту коли я усвідомила, що егоїзм вшитий в мені як і кожній середньостатистичній людині, але щось ці шви почали розшиватися з кожним днем, перевтілюючи егоїзм на щось більш схоже до потягу до самогубства, бо як ще назвати це.. ви колись говорили людині яку ви кохаєте більше за все на світі, те що потрібно сказати, бо так буде правильно, ви колись кохали когось настільки, що вбиваючи себе намагалися врятувати когось, без кого здавалося життя втратило б сенс. це занадто схоже на самопожертву.немає нічого складніше між вибором, що є правильним і своїм жаданням того, що здається вибухом ядерної зброї. ти спалюєш себе вщент але говориш те, що потрібно сказати, щоб доторкнутися і приліпити вже той пластир з хелоу кітті до серця цієї людини, щоб не боліло так сильно, тому що відчуваєш цей біль буквально під шкірою, і це неможливо витримати, бо свій біль я ще можу пережити, промити і загоювати саморефлексією але не людей яких люблю, це щось гостріше за ніж між ребрами. тож ти проковтуєш самовартість, говориш те, що здавалося б зупинило б кровотечу і вчиняєш так як би належало б бути правильним, вчиняєш бо вибір це про пріоритети, і в цьому випадку моїм пріоритетом точно не буду «я».[ініціали які я заїбалась писати, ніби ви не знаєте хто автор]